Володимир Свідзінський
Довіку б тут
- Автор: Володимир Свідзінський
Довіку б тут,
На полі юності моєї,
На сугорбі, стояти самотою
І бачити круг себе тільки ніч,
Надихану земною теплотою!
Але стояти не живому
І не бездумному, а так,
Як
І час далекий, і земля далека
- Автор: Володимир Свідзінський
І час далекий, і земля далека,
А пам’ятаю все. Маленький двір,
Страпата стріха. На гнізді лелека
Задумався. В саду ласкавий мир.
Ласкавий мир в вечірньому промінні,
Ласкавим
Під голубою водою
- Автор: Володимир Свідзінський
Під голубою водою
Живу я, живу…
Золотоокий рибак надо мною
Закидає сіть огневу.
Крізь принадливі очка – знаю
Не раз, не два я промкнусь,
В баговінню садів погуляю,
А
Душа поета
- Автор: Володимир Свідзінський
Шукає чуда в звуках, у світлі,
В старому гаю, на квітчастій болоні.
Мріє з’єднати небо і землю,
Як дві ласкаві долоні.
Іноді багне голубити світ,
Як голівку малого
Спи
- Автор: Володимир Свідзінський
Спи. Засни.
Повертались на берег рибальські човни.
Хмарка по хмарці спадає до сходу,
Як по листку листок.
Два верхівці під’їжджають до броду:
Сивий кінь поклав копита в
Вже ані словом, ні співом
- Автор: Володимир Свідзінський
Вже ані словом, ні співом,
ні блиском очей не приваблю
Юного серця.
Та є в мене доня, мій паросток ніжний,
Буде любити мене і вечірнього.
Буду їй милий
Навіть тоді,
як
Вечірні тріолети
- Автор: Володимир Свідзінський
Вернули з поля голуби,
Став мирний вечір коло хати.
Забудься денної турби:
Вернули з поля голуби,
Німіє вітер голубий,
Не сміє листя колихати…
Вернули з поля
Ніч голубая
- Автор: Володимир Свідзінський
Ніч голубая,
Ніч потекла.
Тепло дрімає
Липова мла.
В темній алеї
Смутен іду.
Запах тополі
Віє в саду.
Місяця чоло
Дим обволік.
Зникне, як дим
Ударив дощ, заколихав
- Автор: Володимир Свідзінський
Ударив дощ, заколихав
Полудня спокій величавий,
З квітучого горошку галяв
Стовпи метеликів підняв.
Де ж ти? Твоєї пісні звук,
Линувши, потопила злива.
Дивлюсь: з
Запах меду і дим гіркий
- Автор: Володимир Свідзінський
Запах меду і дим гіркий
Над садом вечірнім.
Паровози криками торсають тишу.
Піаніно печаль свою
Кладе пластівнями на трави, на віти.
Я сиджу осторонь золота на ослоні.
Я
Холодна тиша
- Автор: Володимир Свідзінський
Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася,
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Три радості у мене
...Із-за жовтого клена
- Автор: Володимир Свідзінський
М. Степнякові
Із-за жовтого клена
Жарка зоря в павутинні.
Гашу над столом моїм
Полум’я зблідлий листок,
А з ним
І розцвіти милої казки.
Цілу ніч
Як хочеться покинути себе
- Автор: Володимир Свідзінський
Як хочеться покинути себе,
Свої гризоти, спогади, бажання…
На березі морськім знаходять діти
Камінчики блискучі – може, я
Знайду собі де-небудь іншу вдачу
І стану інший –
Висхли, висхли ранні роси
- Автор: Володимир Свідзінський
Висхли, висхли ранні роси,
і не пив я їх.
А тепер… Лежать покоси
на полях пустих.
Будуть роси ще вечірні…
смутно я уп’юсь.
І в степи, степи незмірні
тихо
Темна
- Автор: Володимир Свідзінський
Стара, старенька,
Босі, потріскані ноги,
В одній руці костур,
У другій кошик.
Прихилилась лицем до церковного муру
І наче завмерла.
Темна. Ні синього неба,
Ні свіжого
Моя дорога в край незнаний
- Автор: Володимир Свідзінський
Моя дорога в край незнаний,
Моя дорога в далечінь.
Іду один. Немає сонця;
Навколо мене тиша й тінь.
* * *
Навколо мене все погасло:
Всі барви, звуки, всі пісні.
Вона прийшла
- Автор: Володимир Свідзінський
Вона прийшла. Іде лісами.
А вже давно зів’яло все,
О скільки ніжности і жалю
Вона в душі своїй несе.
Побачила клен-древо журне,
І зупинилась перед ним,
І доторкнулася
Дощ
- Автор: Володимир Свідзінський
Набігають бистрі хмари
На сади на весняні.
Загримить, по листю вдарить
І затихне вдалині.
Перейде, а по годині
З чаші світлої униз
Стрімголов ізнову рине
Буйних
Гори
- Автор: Володимир Свідзінський
Так близько мій край заповітний:
Лиш гори отсі перейти,
І міг би я з серця свойого
Всі скорбі життя зволікти.
І міг би я знов привітати
І молодість світлу мою,
І ту, що
В часи давноминулі
- Автор: Володимир Свідзінський
В часи давноминулі,
Як сі степи, просторе
Лежало тут безплодне
Світло-пустельне море.
Під поломним промінням
У блискітках сліпучих
І дихала, й двигтіла
Безодня вод
Сторінка 4 із 6
Тунг сагурнг