Володимир Свідзінський
На Дністрі
- Автор: Володимир Свідзінський
Мільйони кружечків піни
Пливуть за водою каламутною;
З-під весла блискучі змійки
Розбігаються з піснею півчутною.
Крізь прозорий туман вода червоніє,
А там поверхня неначе з
Ранок
- Автор: Володимир Свідзінський
Весняний ранок на землі,
Коли так радісно дзвенить
Освіжене росою поле
І листя, сонцем переткане,
Коли облиті блиском води
Неначе б’ються в срібній сіті,
Накинутій далеким
По лісі шум, розливний шум
- Автор: Володимир Свідзінський
По лісі шум, розливний шум
Неперестанний…
Гойдаються верхи дубів
Високостанних.
Над ними хмари, як примари,
Пливуть без дум,
А долі — срібне щебетання,
Зозулі
Тут день — неначе сон прозорий
- Автор: Володимир Свідзінський
Тут день — неначе сон прозорий.
Як тихий корабель,
Пливуть кудись ліси, і гори,
І дикий безлад скель.
Пливуть отари на узбоччі,
Пливе стрімкий обрив…
І звідусіль сіяє в
Дощ
- Автор: Володимир Свідзінський
Набігають бистрі хмари
На сади на весняні.
Загримить, по листю вдарить
І затихне вдалині.
Перейде, а по годині
З чаші світлої униз
Стрімголов ізнову рине
Буйних
Вона прийшла
- Автор: Володимир Свідзінський
Вона прийшла. Іде лісами.
А вже давно зів’яло все,
О скільки ніжности і жалю
Вона в душі своїй несе.
Побачила клен-древо журне,
І зупинилась перед ним,
І доторкнулася
Моя дорога в край незнаний
- Автор: Володимир Свідзінський
Моя дорога в край незнаний,
Моя дорога в далечінь.
Іду один. Немає сонця;
Навколо мене тиша й тінь.
* * *
Навколо мене все погасло:
Всі барви, звуки, всі пісні.
У тьмі, як море, сад шумів
- Автор: Володимир Свідзінський
У тьмі, як море, сад шумів.
Десь билися огненні крила,
Вода лилась і плюскотіла,
І грім розкотисто гримів.
Але затихло все поволі.
Між хмарами в височині
З’явились галяви
Усе в далечінь я дивлюся
- Автор: Володимир Свідзінський
Усе в далечінь я дивлюся,
Усе в степову далечінь.
Часами, мені так здається,
Я бачу легесеньку тінь.
Іде вона тихо по полю
У білій одежі своїй,
В душі моїй будить
Ходім туди, у ліс, на гору
- Автор: Володимир Свідзінський
Ходім туди, у ліс, на гору!
Так свіжо там в південний час.
Нас стрінуть берести і граби
І холодком обіймуть нас.
Є місце там: здовж косогору
Щовби і брили
Сіяє сад, від наморозі білий
- Автор: Володимир Свідзінський
Сіяє сад, від наморозі білий.
А тихо в нім! Нігде сухий листок
Не шелесне. Ні вітер легкокрилий,
Ні бистрий птах не сколихне гілок.
* * *
Настала ніч. Небес блискучий
...Весна. Розкрились небеса
- Автор: Володимир Свідзінський
Весна. Розкрились небеса.
Збудилось все, що жити здібне.
І от згортають діти знов
Торішнє листя непотрібне.
Веселі діти: гомін, сміх…
Вони весні служити раді.
Нехай тепер
Темна
- Автор: Володимир Свідзінський
Стара, старенька,
Босі, потріскані ноги,
В одній руці костур,
У другій кошик.
Прихилилась лицем до церковного муру
І наче завмерла.
Темна. Ні синього неба,
Ні свіжого
Висхли, висхли ранні роси
- Автор: Володимир Свідзінський
Висхли, висхли ранні роси,
і не пив я їх.
А тепер… Лежать покоси
на полях пустих.
Будуть роси ще вечірні…
смутно я уп’юсь.
І в степи, степи незмірні
тихо
Вже з дерева життя мойого
- Автор: Володимир Свідзінський
Вже з дерева життя мойого
Пожовклий лист паде,
А черга днів безперестанно
До тайних меж веде.
Прийду, прийду в країну мертву,
До мертвих берегів,
І обведу глибоким
Приплив
- Автор: Володимир Свідзінський
Тихо плине місяць повний,
Осяваючи блакить.
Дивну власть, чудовну силу
Мертвий зір його таїть.
Наче чари невидимі
Ллються зверху на моря,
І бурхливо рвуться води
До
Цілий день палючий вітер
- Автор: Володимир Свідзінський
Цілий день палючий вітер,
Буйний суховій…
Цілий день перед очима
Милий образ твій.
На південнім краї неба
Сріблястий туман…
Ой тумане-безумане,
Сам я
Нежданий сніг упав на брость зелену
- Автор: Володимир Свідзінський
Нежданий сніг упав на брость зелену,
Як сум на серце молоде…
Покірливо схилилася берізка,
Гілок обтяжених угору не зведе.
Збіліло все, замовкло, заніміло,
Панує скрізь
З-за похилої стодоли
- Автор: Володимир Свідзінський
З-за похилої стодоли
Смутно дощик повела,
На оріх, оріх волоський
Каламуттю налягла.
Зажурила всю долину,
Притуманила лісок,
Загурчала у відерце,
Як у дудку
Я вгорі, над лісом
- Автор: Володимир Свідзінський
Я вгорі, над лісом.
День — блакитна повінь.
Десь внизу, глибоко,
Шум потока ллється.
Що це? Через гори
Хтось до мене лине…
Крила розгортає…
О, невже ж то
Сторінка 5 із 6
Тунг сагурнг