Володимир Лучук

(Загадка)

Стоїть півень на плоті
у червонім капоті.
Стоїть, а не піє,
певне, що не вміє.
Проте знає
справу хитру —
показує
напрям вітру.

В мураві
побіля хати
цвіркунець,
малий скрипаль,
вчивсь на скрипці
грати, грати —
і згубив смичка…
Шу-кай!

Чорний жук
очима
блима:
чує кроки
за плечима.
Дуже хороше йому
по землі ходити!
Він не хоче,
чуєш, хлопче,
у коробці жити!

По стежині через ліс
мокру моркву заєць ніс.
А чому та морква мокра?
І кому він моркву ніс?
Морква мокра від водиці,
бо обмита у криниці.
Мокру моркву заєць
ніс чемному

— Равлик, равлик,
вистав ріг —
дамо сиру
на пиріг!

Виставляє равлик роги:
геть з дороги!

Гей, Карпати,
гори сині,—
сизий беркут
на вершині.
В джерелі
бурчить буркут:
— В жмурки гратись
гарно тут!

У дубочка —
зелен чуб.
Виросте
з дубочка дуб.

Стану я, Дмитрусь,—
Дмитром.
Станеш ти, Петрусь,—
Петром.

Стрінемося
коло дуба,
тут, де грались
в

Вліз на пліт
гарбуз
без рук
й зачепився там
за сук.
Це б йому
на землю сісти,
та назад
не може
злізти.

На ялинах білі стріхи
обвисають до землі.
Білка лускає горіхи
в теплому дуплі.

А прудка лисиця скаче,
сніг збиваючи із віт…
Заєць лапки тре і плаче
од морозу зблід.

Молодик
У воді весла
мив золоті.
Весла вимив,
сів на човен.

А той човен
діток повен.
Човен плавав
цілу ніч.
Сонце випливло
навстріч.

Жук-жученко
— сажотрус
— вгору крутить
чорний вус.
Підкрутив
і став питати:
— Де б це дзеркало
дістати?

Підліта
кмітлива муха
і дзенькоче біля вуха:

На поляні
під сосною —
гарно-весело
весною.

Дві сороки
— білобокі
повпирали крила
в боки,

їм на скрипці
коник грає —
вниз і вгору
смик

Ланкова — метка бджола
— бджіл у поле привела.

Одні бджоли
підставляють
до квіток драбини,
інші бджоли
мед черпають
з квіту конюшини.

Жодна бджілка
не

В теплий вирій
путь далека
пролягла у сизій млі…

А поранений лелека
залишився на землі.
Повертала з поля мати,
принесла його до хати.

Кожен вечір
ми сиділи
з

Я сьогодні на човні
з мамою катався.
Я сьогодні на ставу
з дива дивувався.

Як погляну у вишінь
— хмари йдуть горою,
як погляну у глибінь
— хмари під водою…

А не

Із садка
в осінню пору
поспішав їжак в комору.

Ніс їжак,
увесь зіпрілий,
стиглих яблук
кошик цілий.

Аж біжить
навпроти
друг:
— Я шукав

З книги кіт не зводить ока.
Кішці просто з ним морока:
мусить бігати у льох
і ловить мишей за двох.

Кіт муркоче:
— Ну й цікаво!
Вкрала мишка в діда сало.
— Сторінки

Під кущем у ступі вовк
на кулешу просо товк.
А вовчиця над коритом
просівала просо ситом.

Вовченятко біля тину
кличе одуда в гостину.
Одуд каже: — Ду-ду-ду!
Я до

Наш Івасик
по сніданку
сів на плоті
біля ганку.

— Цінь-цірінь!
гукає хлопчик,
а всі думають
— горобчик.

Конюшину джміль косив,
будяком ступню пробив…
Як почула те бджола —
бинт у поле принесла.

Ногу вмить перев’язала,
подає сап’янці:
— Я ж казала…
я ж просила
взутися