Василь Ґренджа-Донський
Осінь
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Як у тебе сумно, мій ти рідний краю,
Літо проминуло, пташка не співає,
Я броджу-блукаю по сумному гаю,
Щоб ніхто не бачив, як душа ридає.
Ліс рудіє жовкне, мов життя
...Арестовання Духновича
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Під вікнами хати штики заблищали
І сунув до хати мадярський жандар,
А очі у нього щось хутко шукали:
“Чи тут живе — каже — поет і бунтар?
Чи тут живе знаний Угорщини
...Могила дівчина
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
На горбочку, у садочку
Свіжо-копана могила,
Там лежить дівчина мила,
Там вона спочила.
Ще її недавно бачив
Усміхатись і радіти,
Ще ходила під лісочок
Назбирати
До пана президента республики
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
До пана президента республики Т.Г.Масарика, з жалобою свого народа
Гнет, тиранство зазнавали,
За довгих, тисяча літ,
Тяжка була наша доля,
Бідний, гіркий був наш
Засвітило сонце ясне
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Засвітило сонце ясне
На ту Верьховину,
На мою країну,
Відознало світом кажду
Глубоку долину.
Простирає свої лучі
По кождій долині,
По тій Верьховині,
Цілуючи чорні
Два братя
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Служили раз два братя в пана,
Який їх майна відобрав,
Бідували дуже в тирана,
Тиран ще д тому й катував!
Їх дорога — колюче терня,
Без куска хліба, без води,
Посіяли в
Попід гору
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Попід гору високою
Попід бережечки,
Пасе вівчарь молоденький
Біленькі овечки.
Покликує на дівчину
Вівчарь молоденький
— “Продай мені, дівчинонько,
Вінок
Ударив з неба грім огнем
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ударив з неба грім огнем,
Невільним стало ясно:
Нам без царя жить, без тюрем,
На волі в згоді, красно.
Недоле клята схаменись!
Ми в тобі й нині гинем,
Кайдани з рук нам
Блудні сини
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Добра мати у роботі
Із дітьми в турботі,
Їх купає, повиває
І грудьми плекає.
Їх вона безмежно любить,
Гладить і голубить,
І колиску їм лаштує,
Пестить і
Ллються сльози
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ллються, сльози мої, ллються,
Моє серце трісне з жалю,
Точіть серця кам’янії
Бо пропаду під печалю.
Якжеж серцю не топитись
Та як йому не боліти?
Коли виджу,
Грайте, грайте кровавії струни
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Грайте, грайте кровавії струни,
Чей вас хто почує
І заплаче, заридає
Слезами батьків,
Як почує у серденьку,
Невільничий спів.
Рвіться срібні з болю, із ридання,
Та не
Ось вам и
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ой ходив я и блукав я,
Збираючи квіти,
Сходив берег и долину,
Одну знайшов, другу кинув,
Квіти мої квіти!
Що мені з вами робити,
Кудиж вас подіти?
Заблудив я в світ
...Яворе, яворе
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Яворе, яворе
Чомуж похилився?
— “Якжеж мені нехилитись
Коли зажурився.
Довкола зачали
Січи, протинати, —
Будуть мати буйні вітри
Чим поколисати.”
Скільки
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Скільки я страдаю,
Слези утираю,
Що у тобі все так сумно,
Бідний, ти мій краю!
Горе моє, горе!
Сердце моє коле
Нераз плачу, тай думаю:
Долеж наша, доле!
Болюж
...Вихор душі
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Хибаж наші гіркі сльози
В море не стікали!
Хибаж тоті сині моря
Вже повисихали.
Треба з огньом бурі, тучі
Наше горе стерти —
Що ми встали і воскресли
З духової
Закарпатче!
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Віки пройшли понад Карпати
У боротьбі твоїй нерівній,
Бажав ти пута розірвати,
Зажити в Батьківщині вільній.
Не раз відчув під батогами
На власній шкурі панську
Спогади
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Дує леґінь у сопілку —
Вже ізрання п’ють горілку,
Бо гуляють вівчарі,
А гуляки то старі!
П’ють… і далі наливають,
Стіл здоровий, яворовий
Поливають.
Сиром, салом
...Верховина
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Верховина, наче казка,
Ох, яка красуня!
Низ — вишивана запаска,
Гори — біла гуня.
Вітер холодом подує —
Щочки їй пудрує,
Ще й калиною гірською
Личка їй
Шабля і кайдани
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Задзвеніли пута враз
Та й до шаблі кажуть:
Чом’ тирани
Тільки нами
Людські руки вяжуть?
Нас як бачать, чом’ дрижать
Бідні і багаті,
Чом’ ти
Люблю тебе, краю
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Люблю тебе мій рідний краю,
Верховино, ти моя,
З тобою плачу і ридаю,
Душею, серцем гину я.
Колись бувало й ми думали,
Що воля всміхнеться й нам,
Ніколи ми її не знали,
Сторінка 1 із 8
Тунг сагурнг