Уздовж причілля тінь лягає вогко,
а коло брам розколений колодязь,
у землю встромлений, немов колода,
зеленим, молодим сміється мохом.
Патлатий, кучерявий прочитан
руками
У правилі математичнім світа
за дужки викинена невідома,
незнаний косинус днів наших літа.
В далекій подорожі, навіть вдома
дарма шукати слів її німих.
Коли здається: пустку
На синьому безмежжі океану,
де не догляне навіть людське око,
високо, аж до хмар, в імлах глибоко
самітний острів серед хвиль пеану.
На острові, так каже казка,
теменні
Пролог
Вітер оре
синє море.
Корабель гуляє.
Чорна галка
кличе палко,
близько вже земля є.
Пісня 1
Як граєш у карти чи з
...Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить.
О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь!
На берег моря туга, в край землі жене,
де океан манить піснями хвиль мене.
Покину стукіт
...Над морем в хмарах марить чорна галич,
ліричний місяць потопає в тінь.
І дикі скелі й синя далечінь.
Пливуть похмурі Байрона ушкали.
В городі в темну ніч самітний Вертер
на
Над лугом буря свище, наче пуга,
І вітряна кряжами кряче пря,
мов не ліси хвилюють, а моря,
та в серце туга стукає, мов пугач.
Тоді виходжу в чорну ніч на ганок,
деру очима
Набрав повітря в груди,
аж засвистали звуком флейт.
Підніс жердину вгору;
так птах підносить дзьоб,
як починає лет.
Немов стовпи у землю,
вбив ноги у сажневий
Гляджу захоплений по оболоні
і слова вигукнути з уст не можу,
гляджу на тебе, горду, гарну, гожу,
і як стоїш, застигла у розгоні,
струнка Діано з місяцем в долоні.
Рука
...Квадратова площа. Нитяний місток.
Білі молодці й дівчата білі
сновигають поміж стінами сіток
по піску, що мов підлога в віллі.
Мірні, рівні, певні, круглі рухи,
білі плями на
Пухке лице судді, неначе в бонза,
та свиставки пронизливий сигнал,
захоплення в очах довкола пал.
і плескіт рук, і мого тіла бронза.
Дають побіди келих у долоні,
беру його в
Сонце любимо та спорт,
Наша пісня складена в мажорній гамі,
перегонів любимо бурхливий гамір,
просто й без хитання в порт
човен наш пливе.
Гімнастичний крок
гуркотить на
Віддих свище в легенів брилах,
наче буревій.
Пливу легенько на ніг крилах
в синій обрій мрій.
Я не вихаю руками, я не вихаю ногами;
закам’янілий тан.
Я тільки орю по морю
На полях поетичних,
ідеями вседобра, з руки,
подібно зерну пшеничному,
а сходити
і плодоносити
словесному уже в душах,
і перетворюватись у віршах
на харч,
що
Конвертуй світлосутність поезії в душах
що у формах людей та тварин, в танцях риб, і пернатих одежах,
хай тримається день твій на спинах
в рядках поетичних квітучих рослин,
і
Душа простяглася просторами поетичними –
словами заземленими, текстовливаннями океанними, поетиковивершеними небами.
Віршовтіленнями доторкально-фізичними
переходжу де моя на Землі
Серцем-садом
втілення засадив я,
в ньому квітами радо
всміхаються відчування, серед не скошеного добротрав’я,
на душевнотілесних деревах з гнізд співають птахи поетичні,
так
Людському наступному світу
в техноскафандр одітому,
майбутній космолюдині
на новопланети видимі,
відправляю цього інформолиста
із книги змісту мого творчопласта,
у
Творчою енергією
з рукописів і моніторів поетоматерією
віддзеркалюються маяками вірші
і вписуються у людські душі.
У всесвітніх сенсових бібліотеках внутрішніх
шелестять
Спочатку поет жив в життєпросторі світла
як найяскравішому прояві світу,
там суцільними світильниками
завішані квадрати стелі
в презентаційних залах
сяйвами заливали
його й
Сторінка 958 із 969
Чудовий! Коли поруч.....