Степан Олійник

— Чи ти чула, моя мила, —
Мовить жіночці Порфир. —
Що верблюд — могутня сила,
Справжній чудо-богатир:
Може вісім день робити
Й нічогісінько не пити!

— І чудніш бувають

Діда, сторожа нічного,
Внук малий пита:
— А не страшно вам нічого?
Ніч же! Темнота!

І почув на ці турботи
Відповідь ясну:
— Сильно страшно, — каже, — доти,
Поки не

Йшло їх троє на вечерю
В ресторан через бульвар.
Тільки ткнулися у двері,
А назустріч їм – швейцар!

Козирнув на знак пошани
І подав солідний глас:
– Вибачайте,

Роль куценька була, як і хист:
Мовчки в фільмі подержав коня!
І вважає, що вже він артист,
Хвацько дудлить спиртягу щодня!

Наш Юхим, їздовий, двадцять літ
На гнідих день у

Збори й збори… Вісім днів —
Виступи, накачки…
Вже Василь аж очманів
Від тої сидячки.

Дочвалав у дім без сил.
Аж охляв він, схоже.

— їсти будеш? — А Василь
І

Згадую пам’ятний вечір,
Пам’ятний батьків урок.
Взяв мене ніжно за плечі:
— Слухай пораду, синок!

Бачу, що маєш охоту
Вірші складати, пісні.
Вибрав нелегку роботу!

Колись давно якийсь солдат
Десь на одному з полігонів –
У трилінійний апарат
Обойму вклав з п’яти патронів.

Пальнув солдат, почувши „плі”.
І незабаром ясно стало,
Що в

Не підстрижений, патлатий,
В тридцять років нежонатий —
Парубкує Вольдемар,
Тре-вичовгує бульвар

— Ти б женивсь, дівчат багато! —
Натякають мама й тато.
— Втну, маман,

До озер, через луги,
Там, де верб зелені шати,
Йшли природи вороги —
Браконьєри-торбохвати.

Поспішали мимо плес
За Гаврилом-здоровилом.
Збоку біг цибатий пес,

(Жарт)
Шахтаря, комбайнера Донбасу,
Умовляє зальотний поет:
— Рубоніть зо три норми одразу!
Напишу про вас чудо-сонет.

Потім п’єсу змайструю хорошу.
В кожній

(За народним жартом)

Поїзд Київ — Станіслав
Уночі в Попельні став.
З напівтемного перону
Втиснувсь дядько до вагону.

«Хоч людей і тьма, та їх
Одурю я геть

Від Дубовки до Сосновки
Кілометрів тридцять два.
Цим шляхом в “командировки”
Їздить взимку і в жнива
Голова.

Як не мчить він по бруковці
(Чи в один, чи в другий бік) —

Мені в житті завжди везло
Стрічати радісне повсюди:
Подамсь на шахту чи в село —
Кругом веселі й добрі люди!

Щасливий тим, що з ними йду,
Дніпром милуюся і ланом
І що в

Комунгоспу мудрий зав
На засіданні казав:
“Якщо глибше взять питання —
Що таке, по суті, баня?

Дехто каже: душ… вода…
Верхоглядство! Єрунда!
Не забудьмо, що під “душі”

Бабуся старесенька —
Пенсіонерка.
А внучка Наташа — уже піонерка.
Навчається добре бабусина внучка.
Погано лиш те, що росте — білоручка
На зборах загону сказала вожата:
—

Під вранішнім сонцем, роняючи роси,
На землях колгоспних цвітуть сінокоси.
Пахучі і свіжі, прикрашують трави
Дніпровські долини, ірпінські заплави.
І от,
Щоб узнати про

По білету і по праву
Кожен зручно в крісло сів.
Проти ночі на Полтаву
Курс узяв автобус «Львів».

І висловлює бабуся
Водію тривогу-страх:
— Я Лубни проспать боюся,

Внучці Оксанці
Раділи ми зранку
Разом з усіма:

Два кроки Оксанка
Зробила сама!
Зіп’явшись на ніжки,
Свій шлях почала:

Від столу до ліжка
Півметра пройшла!

Любить Женя молода
Свого Петю-мужа
Так ревниво, що біда, —
Аж, бува, нездужа.

«Ти мій бог і ти мій чорт!»
Чуть на всю домівку…
Раптом Петі на курорт
Видали

Їхав Петя у відпустку
Під Жовтневі свята.
Віз матусі гарну хустку,
Чоботи для тата.

Віз в кишені добру «касу»,
Брошку для сестрички…
їхав Петя із Донбасу
У село