Різдвяні

Вільний вірш

Ніч перед святом. Зорі на небі горять.
Сніг ніби іскрами всипаний килим.
Улиця світла; дівчата стоять,
Кожна з поглядом роблено-смілим.

Місто шумить.

Quasi una fantasia

І
Пал всевладного хотіння
Дух мій з темряви виводить
В вічне сяйво, де тремтіння
Більш на душу не находить.

Там не тліє думка в стисках

— Так, був застій парадно-урочистий.
Ніколи не забути нам ту пору.
Але не всі стояли пнем на місці.
Наприклад, я — ішов… по службі вгору.

На городі диня
пожовтіла.
Галя дуже дині
захотіла.
Принесла додому,
з’їла стиглу диню,
позбирала Галя
в хусточку насіння,
щоб у землю кинуть
знову

І

Стук, стук! Диб, диб…
Ніжно, ніжно,
Дивовижно,
Тонко, тонко, тонкобіжно
Одбивають ноги, ноги
Смілу силу
Перемоги
Божевільний сиплють дріб!
Серед шуму,

Хризантеми і лілеї
В різнобарвнім перепльоті
Обвили голівку Феї,
Мов сестриці по істоті.

Сяйвом сонця одливає
Вся істота і обличчя,
Райським чаром повіває
Сила вроди

Качан – синок зібрався спати…
Його взяла капуста – мати,
зняла півсотні сорочок
й поклала спати на бочок.

Учепився реп’яшок
За ведмежий кожушок
І кричить, щоб чули всі:
Я катаюсь на таксі!

– Я народивсь на Рік Новий,
Люблю мороз і сніг,
І тчу я килим зимовий –
Дарунок мій для всіх.
Я холод не послаблюю,
З хурделицями мчу,
Морозом, наче шаблею,
Січу!

Б’ються з сонцем водограї,
Дзвони, пахощі, молитви…
Ні, не будете радіть ви
В новонайденому раї
Разом з соняшними дітьми,
Хижі зграї!

Десь в ефірі, в небосхилі,
В

Наче п’яні,
На поляні
Сплять рядки струнких беріз
І в тумані
Ллють зарані
Краплі чистих творчих сліз.

Їхні сльози —
Перші роси,
Що одроджують ростки
Де

— Що там людині треба:
Трохи землі і неба…
— А ще, — хтось додав із досади, —
Хоч би якоїсь посади…

Загордивсь малий горобчик,
Аж задер угору ніс:
Утікаючи від квочки,
Наступив коту на хвіст!

В небі ластівка летить,
З вітром листя шелестить,
Воду п’є лелека.
Сонце палить.
Спека.
Дозріває жито.
Яка пора? ЛІТО!

(Чи знаєш край?)

Чи знаєш край цей, де понад Дніпром
Степи і могилки лягли кругом,
Де мріють тихі села у ярах,
Де ніччю спів дзвенить в рясних садках.

Ой, знаєш

Наш Іванко в дитсадку —
Як барвінок у вінку,
А навколо нього друзі —
Як весною квіти в лузі.
Завели швидкий танок,
Звеселили дитсадок.

Черв’як зневір’я гризе і душить.
Минули дні коли я вірив.
Може цей демон мене задушить,
Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір.
Ішов назустріч молодому життю.
Прощайте,

Ждуть спереду моторошности дні —
Дні неминучі.
Горіння, зимність витримати мені
Страшної бучі.

Я надіну, надіну на груди міцні
Сталевий панцир.
Хто, хто шляхи зітре

Святий Миколаю,
Прийди до нас з раю,
Принеси нам дари
Кожному до пари.

Цукерки смачненькі,
Булочки пухкенькі,
Книжечок Багато
Читати у свято.

Була собі лисичка,
Хитренька молодичка,
Пішла раз у дорогу
І сильно збила ногу.

Не може в ліс ходити
І зайчиків ловити.

В село собі мандрує –
Чей там кого