Різдвяні

Наша матуся хворенька —
Ручки, голівка болить,
З ліжка ж устала, бідненька,
Щось нам поїсти зварить…

Мамо! Не треба вставати!
Ти не турбуйся — лежи!
Що і коли

Вилискуються коні,
Вилискують вороні —
На шлях той подались,
Той шлях, що йде до тої
Дівчини молодої,
Куди йшов я колись!

Тай я несу чар-зілля
З трох гір їй на

Не зазулька пір’є ронить,
А Гануся ручки ломить
Обручками сковані —
І стирає чорні очка,
Припадає до слідочка,
До слідочка по мені!

До слідочка припадає,
І листочком

Розцвилися вишні,
Розцвилися пишні
В садочку, — гей-гей!
Весна зеленіє,
Бо сонце вже гріє —
Вернувся вірей,
Вже ластівка шлеться,
Все скаче, сміється,
Всім личко

За лебідку круки б’ються,
Наступає чорна хмара —
Сонце на заваллю;
До Ольдзюні люди шлються,
Ми не будем собі пара —
Я загину з жалю.

А я круків тих розгоню,
А я тую

Стогне вітер, стогне важко,
А мені так, Дзюню, тяжко,
Дуже тяжко, жаль чогось!
Ходжу, ходжу по покою,
Ходить чорна тінь за мною —
Попід вікна плаче хтось!

Заглубився я в

Ой вже їду з того дому,
Де такий щасливий був,
Кінь вороний у каритці
Спотикнувся, спотикнув.

Спотикнувся кінь вороний,
Хвилі щастя потряслись,
В лист кленовий

Чому так нічого, нічого
Сказати тобі я не міг? —
Було нас в покою за много,
Не міг я казати при всіх!

Раз тілько не було нікого,
Та слів десь не стало моїх; —
Чому так

А до мене приблизилась
І легенько поклонилась
Сама пані молода:
Стан високий, волос кручий,
Личко яре, зір лискучий
Як у джерелі вода!…

Мені жалко тебе, галко,
Ми

Якщо
дві руки
до лопати
додати,
а потім додати
бажання завзяте,
а потім
відняти від них
неохоту,
помножити все
на веселу роботу,
зібрати дітей
і

Вибрав я тебе, дівчино,
На дружину на єдину —
Тільки рученьку подай!
Соловейко нам співає,
Всі садочки розвиває,
Маєм обмаївся май.

Підем там, де цвіли

Ця квітка,
така дивовижна й духмяна,
розкрила сьогодні
пелюсточки зрану.

Летіли до неї
метелики й бджоли,
захоплено люди
стояли навколо.

А кіт мій,

Навколо мене луг бринить,
а на мені —
бджола сидить.
Сидить і крильцями сія,
така вона дивачка:
напевне, думає, що я
не хлопчик, а ромашка.

Торкає носиком

Серед ночі
тишком-нишком
йдуть кудись
три сірих мишки.

А куди ж
вони ідуть,
і куди
лягла їм путь?

В мишок відповідь —
проста:
полювати…
на

Я уявив, що я — не я,
а справжній кран
підйомний:
схотів — і запросто підняв
вантаж багатотонний.

Та тільки я
підняти встиг
будинок у повітря,
як раптом

Клишоноге жабенятко
з комишу зробило хатку,
з лопухів — м’яку підлогу,
щоб не застудити ноги,
а віконце — з павутиння,
щоб од сонечка проміння
зранку хатку наповняло,

На городі диня
пожовтіла.
Галя дуже дині
захотіла.
Принесла додому,
з’їла стиглу диню,
позбирала Галя
в хусточку насіння,
щоб у землю кинуть
знову

Ходить котик тишком-нишком,
Упіймав сіреньку мишку.
Вгору він хвоста підняв
І промовив гордо:
– Няв!

Не вгадать тобі
нізащо,
котра з іграшок —
найкраща!

— Знаю!
Трактор заводний!
— Зовсім ні.

— Електрична залізниця!
— Помилився.

— Ну тоді це —

Можна у світі
чимало зробити:
перетворити
зиму на літо,
можна пізнати
стежки таємничі
та підкорити
далеч космічну.

Можна
характер свій
подолати,