Різдвяні

Всім у всьому світі
щось хороше сниться.

Саду сняться груші,
жовті і солодкі.
Хмарам — вітер дужий,
травам — прохолода.

Теплим ластів’ятам
сниться небо

Рак у річці
думав так:
«Я — невдаха,
ще й бідак!
Всі навколо —
диваки:
ходять тільки…
навпаки!
Риба плаває
не так,
равлик повзає
не так,
навіть

Серед ночі
тишком-нишком
йдуть кудись
три сірих мишки.

А куди ж
вони ідуть,
і куди
лягла їм путь?

В мишок відповідь —
проста:
полювати…
на

Купила галка голку,
бо здумала на літо
своїм галчаткам голим
легких штанцят нашити.

На гілку гордо сіла,
наділа окуляри
і шила,
шила,
шила —
красиво, швидко,

Шелестить осика, хоч вітрець не віє —
Листє в неї фіє, хвіє день і ніч; —
Камінь не то серце, камінь розпускає:
Гандзя проливає сльози з карих віч!

Я післав, Ганусю, сім листів

– Скажи, навіщо ти, Іванку,
Повидла з’їв велику банку?
Та я шукав, і, як на зло,
Ніде малої не було!

Загордивсь малий горобчик,
Аж задер угору ніс:
Утікаючи від квочки,
Наступив коту на хвіст!

Ходить котик тишком-нишком,
Упіймав сіреньку мишку.
Вгору він хвоста підняв
І промовив гордо:
– Няв!

Вільний вірш

Ніч перед святом. Зорі на небі горять.
Сніг ніби іскрами всипаний килим.
Улиця світла; дівчата стоять,
Кожна з поглядом роблено-смілим.

Місто шумить.

— Так, був застій парадно-урочистий.
Ніколи не забути нам ту пору.
Але не всі стояли пнем на місці.
Наприклад, я — ішов… по службі вгору.

За сніданком Юра Віту
Поучав, як старший брат:
– Добре виховані діти
Не ковтають виноград,
Не запізнюються в гості
І не їздять без квитка,
Прибирають вранці постіль,
Не

На городі диня
пожовтіла.
Галя дуже дині
захотіла.
Принесла додому,
з’їла стиглу диню,
позбирала Галя
в хусточку насіння,
щоб у землю кинуть
знову

Учепився реп’яшок
За ведмежий кожушок
І кричить, щоб чули всі:
Я катаюсь на таксі!

Хризантеми і лілеї
В різнобарвнім перепльоті
Обвили голівку Феї,
Мов сестриці по істоті.

Сяйвом сонця одливає
Вся істота і обличчя,
Райським чаром повіває
Сила вроди

І

Стук, стук! Диб, диб…
Ніжно, ніжно,
Дивовижно,
Тонко, тонко, тонкобіжно
Одбивають ноги, ноги
Смілу силу
Перемоги
Божевільний сиплють дріб!
Серед шуму,

Б’ються з сонцем водограї,
Дзвони, пахощі, молитви…
Ні, не будете радіть ви
В новонайденому раї
Разом з соняшними дітьми,
Хижі зграї!

Десь в ефірі, в небосхилі,
В

Ходить кізка
По містку,
Та все ніжкою
Тупу!
“Ось, яка я! Ось яка!
Не боюся я вовка!
Не чіпає хай мене,
Бо штурхну ріжком, біг-ме!
Куцим хвостиком трусь-трусь!
Я

Дощику дрібненький
Дощику тепленький,
Просять тебе діти,
Поливай їм квіти,
Щоб було в садочку
Гарно, як в віночку.

– Ой матусенько, скажи,
Де наша Вкраїна?
– Там, де вітер у степу,
Там, де небо синє,
Там, де хати у снігу
Кожну ніч Різдвяну,
І на покуті узвар
І кутя медяна,
Де

Онде равлик повзе,
Свою хатку везе.
Хатка в равлика чудна —
На спині вона.
Коли равлик спочиває,
Ріжки й ніжку в ній ховає.