Різдвяні
Допомога
- Автор: Іванна Блажкевич
Взув Миколка черевички,
Та не на ту ногу,
А Іванчик, його братчик,
Йде на допомогу.
Перезув він черевички,
Зашнурував справно,
Йдуть обидва до сестрички,
Вона каже:
Жалібну сукню
- Автор: Михайль Семенко
У тінях смерку полохливих,
Збираючись на концерт,
В кімнатці синій мрій бурхливих
У дзеркалі зобачив смерть.
Злетів із серця посміх білий.
Зайшов я необачно й рано.
І
Дні неминучі
- Автор: Михайль Семенко
Ждуть спереду моторошности дні —
Дні неминучі.
Горіння, зимність витримати мені
Страшної бучі.
Я надіну, надіну на груди міцні
Сталевий панцир.
Хто, хто шляхи зітре
Пес та індик
- Автор: Іванна Блажкевич
Пес кудлатий рано з будки,
обтрусившись, виліз хутко.
Радий, все оббіг подвір’я,
скубнув курочку за пір’я,
а індика — хап за хвіст!
Став індик на повен зріст: —
Ти
У дитячому садку
- Автор: Іванна Блажкевич
Наш Іванко в дитсадку —
Як барвінок у вінку,
А навколо нього друзі —
Як весною квіти в лузі.
Завели швидкий танок,
Звеселили дитсадок.
Крила білі, загострені льотно
- Автор: Михайль Семенко
Крила білі, загострені льотно —
Крила смілі душі-Розалінди —
Оескезені знов безтурботно
Перед острахом Сцілли й Харібди.
Крила м’якості снів оксамитних,
Крила казок осніжених
Ередіа
- Автор: Михайль Семенко
Це було увечері, коли місто вібрує стумливо.
Це було на тім тижні у середу.
Вона стояла, дивилась у очі задумливо.
Зграйна, як сонет Ередіа.
Так, це тоді (було).
До побачення
- Автор: Михайль Семенко
Черв’як зневір’я гризе і душить.
Минули дні коли я вірив.
Може цей демон мене задушить,
Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір.
Ішов назустріч молодому життю.
Прощайте,
Риси гір
- Автор: Михайль Семенко
Обведені смужками мені подобаються риси
хінських гір
Витворені зломи верхогір і падань.
Літом я пригадую вони похожі на килим
з тигрових шкір
А повітря пахне іноді як ладан.
Рейд
- Автор: Михайль Семенко
Бухта в тумані, не видно хмар і сопок.
Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд.
Світ таке безмір’я, а я — я ніби зломок,
Кавалок крейди.
Вітер
- Автор: Михайль Семенко
Вітер обскрібує спини гір.
Вітер забиває віддих.
Вітер нас, зблідлих,
Оскелює – хижий звір.
Вітер осклянив будинки.
Вітер серце проймив.
Вітер станув навшпиньки
І нас
Святий Миколаю
- Автор: Марійка Підгірянка
Святий Миколаю,
Прийди до нас з раю,
Принеси нам дари
Кожному до пари.
Цукерки смачненькі,
Булочки пухкенькі,
Книжечок Багато
Читати у свято.
Колядка
- Автор: Марійка Підгірянка
Ой, пригода, пригодочка,
Прилинула колядочка,
Щебетала на всі броди:
Гей, сходися, рідний роде!
Та послухай довгі речі,
Як дзвеніли наші мечі,
Та пригадай довгі
Сяє небо удалечі
- Автор: Марійка Підгірянка
Сяє небо удалечі,
і молитву зорі мовлять.
Святий Вечір, добрий вечір
– добрим людям на здоров’я.
По церковцях горять свічі,
по хатинках стіл готовлять,
Святий Вечір,
Сон Ганнусі
- Автор: Марійка Підгірянка
Вже Миколай на одвірку…
– Дайте, дайте мені зірку,
ту малесеньку!
Святий злинув ген на гірку,
Зірвав з неба одну зірку,
ту срібненьку.
А я її за пазуху,
йду по
Тихий вечір
- Автор: Марійка Підгірянка
Тихий вечір, тихий, красний.
Над горами місяць ясний
Пасе зорі, завертає,
На трембіті виграває.
Ходить місяць аж до ранку,
Зоря вийшла на полянку.
Ой
Калина
- Автор: Марійка Підгірянка
Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розпишися.
Сонячними променями розмалюйся,
З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.
А ще й срібною росою вмийся чисто,
Розмова з місяцем
- Автор: Марійка Підгірянка
Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций стороженьку,
Що сторожиш ти?
Я сторожу цілу нічку
Гай і поле, ліс і річку,
І сільські хати.
Ой місяцю, місяченьку,
Срібнолиций
Брисько, Гуска і Лисичка
- Автор: Марійка Підгірянка
Була собі лисичка,
Хитренька молодичка,
Пішла раз у дорогу
І сильно збила ногу.
Не може в ліс ходити
І зайчиків ловити.
В село собі мандрує –
Чей там кого
Щедрівка
- Автор: Катерина Перелісна
Щедрик, щедрик, щедринець!
Ой, який я молодець:
Прийшов посипати –
Забув зерна взяти…
Та маю в кишені
Гороху з півжмені.
Сію, вію жито
У зимі на літо.
Нехай
...Сторінка 36 із 100
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...