Різдвяні

Мене на розпусту недоля турнула,
Як мати злочинна неждане дитя;
Дивітесь, як сміло, як злісно пірнула
Вона моє щастя в розпутне життя.

Засни ж, моє серце! З-за чорної

В день матусі ми матусю
Нашу рідну привітаєм,
І їй щастя, сил, здоров’я
І літ многих побажаєм.

Нас вона, як сонце, гріє,
І, як мур, хова від лиха.
Нам вона і

Нанизав я ожереллє
З чистих перлів серед сліз
І приніс тобі, Ольдзюню,
На весні тобі приніс —
Тай поклав тобі на груди
Тії перли серед сліз!

А ти, Дзюню, розірвала
І

– Ой матусенько, скажи,
Де наша Вкраїна?
– Там, де вітер у степу,
Там, де небо синє,
Там, де хати у снігу
Кожну ніч Різдвяну,
І на покуті узвар
І кутя медяна,
Де

Онде равлик повзе,
Свою хатку везе.
Хатка в равлика чудна —
На спині вона.
Коли равлик спочиває,
Ріжки й ніжку в ній ховає.

Скорше жар в землі застине
Скорше висхне синє море,
Скорше згасне сонце ясне —
Як любов на світі згине,
Наше щастя, наше горе!

Ой вже їду з того дому,
Де такий щасливий був,
Кінь вороний у каритці
Спотикнувся, спотикнув.

Спотикнувся кінь вороний,
Хвилі щастя потряслись,
В лист кленовий

Ой гай, гай, шумить гай,
Шелестить ліщина —
Завертай, вороний коню,
Гей проч, утікай!
Не так гай як печаль:
Завелась дівчина,
Зарюмала карі очі —
Мому серцю

Ходить кізка
По містку,
Та все ніжкою
Тупу!
“Ось, яка я! Ось яка!
Не боюся я вовка!
Не чіпає хай мене,
Бо штурхну ріжком, біг-ме!
Куцим хвостиком трусь-трусь!
Я

Стогне вітер, стогне важко,
А мені так, Дзюню, тяжко,
Дуже тяжко, жаль чогось!
Ходжу, ходжу по покою,
Ходить чорна тінь за мною —
Попід вікна плаче хтось!

Заглубився я в

Не зазулька пір’є ронить,
А Гануся ручки ломить
Обручками сковані —
І стирає чорні очка,
Припадає до слідочка,
До слідочка по мені!

До слідочка припадає,
І листочком

Серед ночі
тишком-нишком
йдуть кудись
три сірих мишки.

А куди ж
вони ідуть,
і куди
лягла їм путь?

В мишок відповідь —
проста:
полювати…
на

Купила галка голку,
бо здумала на літо
своїм галчаткам голим
легких штанцят нашити.

На гілку гордо сіла,
наділа окуляри
і шила,
шила,
шила —
красиво, швидко,

Всім у всьому світі
щось хороше сниться.

Саду сняться груші,
жовті і солодкі.
Хмарам — вітер дужий,
травам — прохолода.

Теплим ластів’ятам
сниться небо

Учепився реп’яшок
За ведмежий кожушок
І кричить, щоб чули всі:
Я катаюсь на таксі!

Ходить котик тишком-нишком,
Упіймав сіреньку мишку.
Вгору він хвоста підняв
І промовив гордо:
– Няв!

Рак у річці
думав так:
«Я — невдаха,
ще й бідак!
Всі навколо —
диваки:
ходять тільки…
навпаки!
Риба плаває
не так,
равлик повзає
не так,
навіть

— Так, був застій парадно-урочистий.
Ніколи не забути нам ту пору.
Але не всі стояли пнем на місці.
Наприклад, я — ішов… по службі вгору.

За сніданком Юра Віту
Поучав, як старший брат:
– Добре виховані діти
Не ковтають виноград,
Не запізнюються в гості
І не їздять без квитка,
Прибирають вранці постіль,
Не

Б’ються з сонцем водограї,
Дзвони, пахощі, молитви…
Ні, не будете радіть ви
В новонайденому раї
Разом з соняшними дітьми,
Хижі зграї!

Десь в ефірі, в небосхилі,
В