Різдвяні

У світ усі відкрилися віконця:
Що хочеш тільки — в них і подавай.
Та хоч у всіх на світі спільне сонце,
У кожного — єдиний рідний край.

І в кожному — своє щось, неповторне,

Не посади, не коштовний одяг
Надають людині силу й чар.
Кожну думку, сказану за модою,
Ще завчасно класти на вівтар.

І тьмяніють діямантів брили,
І темніють скарби

Аквамаринове небо південне —
Інакше від неб, що я знаю, усіх —
Так низько до моря: краса небуденна
Віками голубить людей тут своїх —

Смуглявих чорнявців, ізвіку-ізроду.
В

Ти не будеш знати, ти не будеш знати,
ти не будеш чути, як він надійшов.
Порваний подолок, пований, пом’ятий,
на подолку, мамо, на подолку кров.

Навшпиньках, як злодій,

Між розлогини химерні
Язиками подовгастими
Сонна синява спокій розсипала.

На озерні непорочні дзеркала
Виплила,
Бризнула реготом-криком русалка.

До топельника

Трави в пояс, земля, як на святі…
Тихо й сонячно на лану.
Над левадою бусли крилаті
Виміряють небес вишину.

Так далеко, так широко й високо,
Так гіллясто колишеться

— Ду-ду-ду,
Чі-чі-чі…
Де ночуєш
Ти вночі?
— Чі-чі-чі,
Ду-ду-ду…
Я ночую
У саду.
— Ду-ду-ду,
Чі-чі-чі…
Од садка
Віддай ключі.
— Чі-чі-чі,

З гілки на гілку
Носить вітер білку,
Не дає упасти
Хвостик пухнастий,
І тому раденька
Білочка руденька.

Пиріжечки-пундики
У печі —
Учинялось тістечко
Уночі.

Пиріжечків-пундиків
Напечу,
Малюків рум’яними
Пригощу.
Ой і добрі

Чук-чук-чукечки, —
Ніженьки чукали,
Чукали на припічку,
На печі.

Лясь-лясь-лясоньки —
Рученьки ляскали,
Виліпили з тістечка

Ходить осінь за дубами,
Ходить осінь за стогами,
Ходить осінь по покосах,
В пелені шовковій носить
Яблука для мами.

Мама яблуко в долоню:
— Покуштуй-но, доню.—
Що ж,

Де ходила кізка,
Там зросла берізка.
Де ходив цапок,
Там росте дубок,
А де хлопчик походив,
Там високий льон вродив,
А де дівчинка ходила,
Там пшениченька вродила.

Біг струмок
У ярок,
А од нього за крок
Ріс маленький огірок,
І водиця у струмку
До смаку огірку,
Він корінчиками пив
І прекрасно в полі жив.
Жовтим цвітом у

У садку берізка біла
Коси розпустила,
Наче дівчинка маленька,
Ніжна і тоненька.

Чом берізонькою звати
Став мене мій тато?
Придивлюся, справді, може,
Я на неї схожа?

Там, де виріс в лузі клен,
Де ясніє райдуга,
Стільки тих собі імен
Бусел навигадував!..
Став і каже:
— Кле-кле-кле…
Я не бусел, я леле…
Що леле? Яке леле?
Що ти там

Скопав кріт
Край воріт
Невеличку грядку.
А курчатко
Ту грядку
Засівало просом,
Скородило носом.
Як пололо грядку
Курчатко,
Були в нього лапки
За

У яру, яру
Вирию нору,
Жовтим листям притрушу,
Кукурудзи наношу.
Як завиють заметілі,
Буду їсти зерна білі.
В мене постіль є м’яка.
Не чіпайте борсука!

Старий шкандибає недужий,
Старий замітає вулицю,
Старий такий убогий,
Сивий старий.

Вимітає воду з калюжі.
Старий підсліпа щулиться,
Старий замітає вулицю,
Сивий

Грім грому, блискіток аркани,
І ядра хмар, корогви неба змерклі.
Тремтять з відбитими ногами і руками
Козацькі черепи під Берестечком в церкві.

Тремтять козацькі черепи в

Хай це буде місяць, тиждень,
Хай це буде тільки нині.
Щастя варте, щоб умерти
За його і в цій хвилині.

Хай це буде сон, омана,
Хай це буде тільки мрія,
Щастя варте, щоби