Різдвяні

За дверима аж горять
В Толі оченята:
Дуже хочеться узнать,
Що там каже тато?

До дверей він притуливсь,
Нашорошив вуха.
У щілину всунув ніс
І тихенько слуха.

Та

Чому цуцик у муці?
Він хотів спекти млинці

Та собача вдача
Дуже нетерпляча:

Лиш розбовтав тісто —
З’їв його все чисто!

Ой, летять, летять сніжинки
На будинки, на ялинки,
На дороги, на поля —
Біла-біла вся земля!
Сніг лапатий, сніговій…
Здрастуй, свято — Рік Новий!

Вийшов Дід Мороз з

На сині вершини, на білі берези
Розсіяв я тугу з болотних долин,
По горах розсипав святі мої слези —
Розвіялись вітром нудьга і полин!

Осніжив я душу-лелію з прокази
Жіночого

Вечірній час — чудовий час:
Рожевий світ на небі згас,
А таємничий сумерк ляг
На горах, борах і полях.
Скрипить останній віз снопів,
З садків летить дівочий спів:
По

Балада

“Чи тиж мене вірно любиш,
Козаче чорнявий,
Чи, жартуючи зо мною,
Тільки вводиш в славу?”
— “Не жартую, моє серце,
Буду вік кохати,
Нехай тільки

Україно… Степ та поле
чорноземні розляглись,
їх одмухують тополі,
оперізує їх ліс.
Рівний степ… як на долоні,
небо – синяя гора,
по степу мчать бистрі коні,
по степу

Без свічок, без кадил і без співів сумних
Лиш в тяжкій, нерозважній журбі
Возгласимо сами ми в серцях мовчазних
Вічну пам’ять, Кобзарю, тобі!

Вічну пам’ять любови безмірній

Зробіть мені квиток партійний:
Навдовжки — кілометр!
Навширшки — кілометр!
І напишіть червоним на вогні:
Це — Стріха Едвард —
рядовий
загонів геніальних

Їхнього й сліду не чуть,
Час все біжить і міниться,
Тільки незмінно гудуть
Лави тісні Ненаситця.

Стогін і порох ясний —
Рій діямантів летючий…
Згинеш ти діду

В гарненької
Горлички
Туркотливе
Горлечко.
Горличка
Туркоче,
Горличка
Воркоче:
Туркотлива
Горличка
Прочищає
Горлечко!

В сінокосах,
В срібних
Росах
Заросився
Бусол
Босий.
Сонце
Блисне —
Бусол
Висхне.

Курник
Кривенький
На горбку.
Гарненька
Курка
В курнику.
Не турбуйте
Курку!
Клює
Курка
Крупку.
Крупка
Дрібненька,
Курка
Рябенька.

Торованим
Трактом
Торохкоче
Трактор.
Торохкоче,
Туркотить,
Бо такий
Характер.

Роззолочений сміється сад…
На сталевих сопілках холодний ранок виграє…
І синій дим сріблистим відблиском бринить довкола сонних груш…
Хто тут був?
І хто росистими акордами в

Є у мене ковзани,
Ковзани-пустуни.
Тільки ранок наступає —
Вже на вулиці вони.

Їм сподобавсь дуже лід —
Я ж спізнився на обід.
І мені сказала мама:
— Просто горе з

На Далекому Сході
Був Мишко у поході.

І хвалився він радо:
— От цікавий похід!

Там і збоку,і ззаду,
І попереду — схід!

Митрофанка в школі й дома
Обіцяльником звемо ми.
Та і як його не звать? —
Любить хлопець обіцять.

Тільки те, що обіцяє,
Він одразу ж забуває…

Всі сміються з

От я вчора виступав! —
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:

– До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!

А скінчив — що сталось!
З місць усі

Наш Валерій виступать
Готувався днів із п’ять.
Добре готувався —
Та перестарався.

Став до столу — і мовчок…
Позіхнув у кулачок,
Пальцем носа копирснув,
Рукавами піт