Про життя
Дванадцять
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Зануривши голову у білу,
впадеш в заламані коліна,
тебе обмарить і повіриш
у нерозгаданості тіла;
в п’янкому мареві почуєш
її тяжкий
Три
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Помариш ще білолистям,
щоб виросло білими персами,
дівочі бедра облистило,
щоби обпестило;
помариш лопушим листям,
щоб стегна зеленим
Сім
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Прибуде з розпущеним голосом,
пригорне тебе, приголосить словами,
і будеш наївно розніжений,
будеш безтямний.
Прийде і закутає
...Чотирнадцять
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Зітреш, цілуючи уста,
прилипне дотик їй до шкіри,
тоді без дотику впадеш
в зневіру.
Загусне віддих на губах,
затиснуть судороги кості,
Тринадцять
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Ти наповнишся ущертно нею,
заколишешся у ритмі бедер,
що живитимуть твою надію
і глибитимуть твою потребу
покоритися чуттям і впасти
в
ми проколені потребою любови
- Автор: Богдан Бойчук
ми проколені потребою любови
нещасливить нас потреба щастя
виголоднює невтримний голод
щоб не зникнути всечасно
ми тримаємось життя любов’ю
порожнієм невблаганням
Дорога
- Автор: Богдан Бойчук
врізується в землю
а тобі здається що у простір
переходить з місця в місце
а тобі здається що в майбутнє
ззаду неї пройдене
попереду найдене
а тобі здається
це метафора
Дзеркало
- Автор: Богдан Бойчук
щоденно мучиш
дзеркало своє
примушуєш його
щоб відбивало тебе іншим
ніж ти дійсно є
тому ти ломишся
і гнешся
вивертаєшся навиворіт
аж дзеркало зневіриться
і
І питаєш
- Автор: Богдан Бойчук
давши нам життя
чому не дав довічного живоття
давши нам себе
чому не виявив своєї плоті
кинувши несмертности зерно
чому нас душиш темрявою ночі
вивівши в красу
чому нам
Драбина
- Автор: Богдан Бойчук
щоб людині
лізти вище
пхати в небо руки
в синяві мочити скроні
відчувати необмежність
і падати
Д
Е
Р
Е
В
О
що зеленить
для тебе краєвиди
Жінки
- Автор: Богдан Бойчук
до гола роздяглися
стягнувши з лиць красу
стягнувши тіло
до ліричних костей
що біліють на горбах століть
і гупають у пам’ять
кривим танцем
який кульгає
Дружність обривається
- Автор: Богдан Бойчук
Виходять люди
залишають тіні
які торкаєш
та вони не мають дотику
обнімаєш
та вони не мають форми
Лямпа
- Автор: Богдан Бойчук
ясніє і не прояснює тебе
світить
і не просвічує до тебе
родить світло
і не гасить темряви
Краєвиди
- Автор: Богдан Бойчук
крізь тебе переходять краєвиди
з правої сторони тебе затінюютъ гаї
з лівої місяць обливає холодом
знизу видовжуютъ до обрію поля
поземо крають вулиці й канави
доземо височінь і
Річка
- Автор: Богдан Бойчук
дивишся у плесо
і вода минає твою вроду
мочить кучері
полоще очі
несе твої подоби в море
вимиває є тебе риси
вимиває молодість
і залишає
Озеро
- Автор: Богдан Бойчук
глибоке око гір
дивиться постійно вгору
бачить сонце місяць зорі
часом тіло птиці
що падає в його зіницю
часом тіло жінки
що купається
в його рідкій ретині
і
...Схід Сонця захід Сонця
- Автор: Богдан Бойчук
весна літо осінь зима
ти знаєш усі пори
але з кожним сонцем
мов народжуєшся знову
з кожним заходом
відходиш трошки
Роки
- Автор: Богдан Бойчук
заламані у призмі віку
роки – пробиті цвязами померлих
роки – завішені на голосах покійників
роки – одягані навиворіть
всідають в пам’ять
оксидуються
гуснуть в
Ти приходив
- Автор: Богдан Бойчук
не знаючи чому відійдеш
тратив почування
не знаючи чому кохав
тратив тіло
не знаючи для чого жив
ти відходиш
не знаючи чому приходив
Ярославна
- Автор: Богдан Бойчук
розвісила на баштах тугу
розпустила плач
над мурами Путивля
який звисає на жердках років
і звогчує свідомість
ярославна
розстелила тіло
неціловане непещене
повне
Сторінка 484 із 495
Чудовий! Коли поруч.....