Про життя
Деяким сучасним поетам
- Автор: Микола Дмитренко
Тужіть, засліплені поети,
Ридайте із дрібних страждань.
Пегаса п’яного до злету
Гнуздайте без ясних жадань:
Нехай ірже, квилить, мов птах,
Недогодований метою,
Вуздечку
А ви не гнівайтесь, боги
- Автор: Микола Дмитренко
А ви не гнівайтесь, боги,
Що я чиню — то Ваша воля.
Мені ж бо ви — не вороги,
Та нащо ж рани — лиш для солі?..
Не допікайте, не точіть
Мою криваву душу-муку,
Лише
На вибори, на перебірки
- Автор: Микола Дмитренко
На вибори, на перебірки…
Народе рідний, не мовчи!
Бо знов тобі почеплять бірку,
Що незалежний в тебе чин.
В тобі ще рабства — по коліна,
А, може, й вище… Стрепенись!
Ще
Мене не оберуть за президента
- Автор: Микола Дмитренко
Мене не оберуть за президента,
Бо маю серце, не зажерлий рот.
Бо вічністю живу, а не моментом.
Я — не слуга народу, я — народ.
Мені не треба крісел, ні посад.
Мене, мов
Україні
- Автор: Микола Дмитренко
Придворні музи поніміли:
Ані хвали, ані хули.
Вкраїну тягнуть до могили —
Ви ж мовчите… А як гули!
Чи ваші душі зажиріли
Від президентського шматка?
Чи вас звягільські
Капіж, капіж
- Автор: Микола Дмитренко
Капіж, капіж — до дзвону у душі.
І сонце, сонце — березень навколо…
Десь під снігами ворушаться мураші —
Без метушні, сповільнено ще й кволо.
Десь під снігами — гарячінь
Засипало снігами
- Автор: Микола Дмитренко
Засипало снігами.
Замело.
І на акаціях
Вродили снігурі —
Плоди зими,
Що сумно дозрівають
До харчу —
Нашого тепла.
Зорі падають
- Автор: Микола Дмитренко
Зорі падають…
Ні, то не зорі.
Листя падає…
Ні, то не листя.
Дощик ллється…
І знову — дощик.
То сніг
Кружляє зорями,
Вкриває землю листом,
На
Монологи
- Автор: Микола Дмитренко
1.
Я — пуп’янок.
Проте я знаю певно:
Не тільки квітка
Милість шле очам
(Усі співають їй осанну,
Що не дивно),
А й пуп’янок.
Але мовчать про нього.
Мовляв,
Робити добро не пізно
- Автор: Микола Дмитренко
Робити добро не пізно,
Коли кохаєш жінку,
Пишеш вірші,
Бавиш онука.
Чинити зло не пізно,
Коли кохаєш жінку,
Пишеш вірші,
Плекаєш безсмертя.
Поет
- Автор: Богдан Бойчук
Тодосеві Осьмачці
Ціле життя
він груз
в самотності –
з очима білими,
як дим.
Із каламутних вод
витягував слова
і кидав
на людей.
Курити у ліжку
- Автор: Юрій Іздрик
курити у ліжку
скидаючи попіл в легені
вдивлятися в стелю
немовби в арктичні сніги
курити у ліжку
і дим пропускати крізь вени
і не надавати нічому ні грама ваги
Знаєш я думаю ти - безнадійна
- Автор: Юрій Іздрик
знаєш я думаю ти – безнадійна
думаю я – безнадійний теж
отже і відчай у нас – подвійний
і прірва між нами – майже без меж
але одна – ніжність між нами
але одна – темрява в
А ти мені снишся безбожно
- Автор: Юрій Іздрик
а ти мені снишся безбожно
в продовженнях наших історій
у дзеркало шафи старої
заходжу неначе у храм
а там – коридор порожній
у лабіринтах апорій
і оживають апорії
під
Я вірю у силу і в астенію
- Автор: Юрій Іздрик
я вірю у силу і в астенію
я вірю у твердість і вірю у гнучкість
я мало що знаю і мало що вмію
та певен що нас вже ніщо не розлучить
хоч кажуть кохання триває три роки
і кажуть
Я шаную усе що сказано
- Автор: Юрій Іздрик
я шаную усе що сказано
ти цінуєш усе промовчане
так вже є відколи не разом ми
так напевно вже нам наврочено
напророчено напартачено
наплановано і накаркано
так багато вже
Ну де ти
- Автор: Юрій Іздрик
«ну де ти? я так потребую тебе!
ну де ти коли мені так ти потрібен?
тебе щось крім тебе самого гребе?
казав ніби любиш.. обожнюєш ніби..»
ти так не говориш
ти гордо
Зсихаюся в нуль під самотності пресом
- Автор: Юрій Іздрик
зсихаюся в нуль під самотності пресом
хоч добре відомий рецепт порятунку –
обіймів твоїх живильні компреси
і доза найменша твоїх поцілунків
Ти напівпрозора та повна секретів
- Автор: Юрій Іздрик
ти напівпрозора та повна секретів
і шифри твої нетутешні
у пахощах спецій у млості секрецій
я встоте вмліваю як вперше
релігія літа в повітрі розлита
мов заповіді
Questions
- Автор: Юрій Іздрик
питаєш у себе:
воно тобі треба?
та ж буде те саме..
усе як завжди..
проте допікає жагуча потреба
напитись любові простої води
ця спрага виводить на лови людини
котра —
Сторінка 469 із 495
Чудовий! Коли поруч.....