Про життя
Пісенька про ніщо
- Автор: Микола Байдюк
Знайте щирі патріоти
знайте всі шевченколюби
знайте справжні українці
знайте вченії мужі
знайте пристрасні й відверті
знайте істинні й останні
знайте лицарі й
Лис
- Автор: Василь Голобородько
Жив один лис який умів писати
і він писав у шкільному зошиті про осінь
носив під пахвою зошит
і олівець за вухом і сідав на пні
коли бачив що ще один лист упав
або бачив
Дала мені мати серце
- Автор: Василь Голобородько
Дала мені мати серце —
розмальованого щиглика.
У малого хлопчика билося воно
веселим горобчиком,
у юнака витьохкувало
соловейком,
у дорослого вже
серце вило
Називаємо вогнем невогонь
- Автор: Василь Голобородько
Називаємо вогнем невогонь
тішимося тим щоденно
молимося вогню що вмер
— птахи замовкли —
У кожного є світильник
але помиляємося
бо в жодному немає олії
— птахи
На хрест вже не встиг
- Автор: Микола Байдюк
На хрест вже не встиг,
бо не дуже й старався,
а стигми таки придбав.
Стоїть тепер у музеї розіп’ятого,
стигми виставив як медалі:
переконуйтесь
пробуйте
які
Мушлею йому споконвіку
- Автор: Василь Голобородько
Мушлею йому споконвіку
хотілося ліпитися до дна корабля
Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно
що вже й не відірвеш було
І ніхто йому не сказав що він не мушля
а корабель
На вулиці в темряві конає людина
- Автор: Микола Байдюк
На вулиці в темряві конає людина…
Який драматичний початок вірша!
Можна додати ще
про байдужість перехожих
про те, що швидка допомога
їде повільніше ніж три хвилини,
що з
Сліпі падають до ями своїх очей
- Автор: Василь Голобородько
Сліпі падають до ями своїх очей.
Малярі малюють на полотні рямці,
по них малюють іще рямці,
за ними мертвого коня у білому полі.
Шириться презирство до приручених тварин:
діти
Ти живеш у далекому білому місті
- Автор: Василь Голобородько
Ти живеш у далекому білому місті,
на високому поверсі,
твій будинок примітний:
там неоновий напис холодним світлом
видніється вдень чіткими літерами з газети,
вночі —
Сьогодні він знайшов дещо
- Автор: Василь Голобородько
Сьогодні він знайшов дещо
воно було дешеве
і декому непотрібне
знахідку він заховав глибоко
а потім (я чув)
заходився гострити ножа
готувався перерізати півневі горло
щоб
Щоб мені боліло
- Автор: Василь Голобородько
Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері,
а зайду зовсім не туди, куди йшов.
І тоді з’явиться біль, і я не знатиму,
куди сховати ту блискучу монету,
щоб і сам не
Напучування
- Автор: Василь Голобородько
Того дня,
виходячи з хати,
підійдеш до дверей
і на порозі зустрінеш Сагайдачного
з розпростертими обіймами, як батька:
вирушаєш у далекий світ,
там чекає тебе ганьба і
Сам за деревом
- Автор: Василь Голобородько
З-за дерева узнаю, що я вже не я,
а дощ за деревом.
Тепер мої вівці пасуться без мене.
А я стою за деревом і думаю, як же мені бути,
щоб про мене люди знали тепер – коли я е
Тільки й осені
- Автор: Микола Байдюк
Тільки й осені
що купи листя
тільки й мене
що квола усмішка
місто
є місто
тільки й друзів
що ручка й зошит
тільки й думок
що самі нікчемні
сядь і
...Поет
- Автор: Микола Дмитренко
Собака — бездомність.
А вовк — то хижак.
Людина — самотність.
Чи, може, не так?
Собака — людина,
А вовк — самота,
Людина ж — хижачка…
Чи, може, не так?
Собака —
...Рушники
- Автор: Микола Дмитренко
На рушниках матусі — солов’ї,
Жар-птиці, дивоквіти й колоски,
Калини rрона і… літа її
Та батькові — два сизих голубки.
Радіє промінь. Барвиться земне.
І сонях погляд догори
Синівська молитва
- Автор: Микола Дмитренко
Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо,
Молитва ця і радісна, й сумна
В моїй душі, немов у Божім храмі,
Вночі і вдень із ніжністю луна.
Молюся Вам і кланяюся в ноги,
Схиляю до землі
Запалю безсмертну свічку
- Автор: Микола Дмитренко
Я не люблю, як тануть свічі
І віск поволі застига…
То мить вмира і гасне вічність —
Моєму серцю дорога.
То ж не дивлюсь на мерехтіння,
Капіж білявої смоли.
В мені одне
Народжуються люди в сорочках
- Автор: Микола Дмитренко
Народжуються люди в сорочках
І виживають — то щасливці долі.
Я ж народивсь (казала мати) так,
Неначе птах, що вихопивсь на волю:
Із піснею — не криком — на устах.
Творю свій материк
- Автор: Микола Дмитренко
Присвячую Україні
Творю свій материк,
а думаю про море.
Купаю в морі
мрії пароплав.
Душа моя
із вічністю говорить…
Мій материк,
у плав!
Сторінка 467 із 495
Чудовий! Коли поруч.....