Про життя
Ми відвикли від зим суворих
- Автор: Анна Волинська
Ми відвикли від зим суворих —
Парниковий ефект взнаки.
Ми, як саджанці помідорів,
Заповняєм життя грядки.
Такі немічні, безпорадні,
і тепличні, і парникові,
Уникаємо всіх
Місячна ніч
- Автор: Анна Волинська
Місячна ніч! В заколисані трави
Падають стрімко розгублені зорі.
Я відведу твої руки ласкаві:
Щастя таке — більше схоже на горе.
Голову схилиш мені на коліна,
Стане так жаль
Мій несподіваний, мій випадковий
- Автор: Анна Волинська
Разлуку, наверно, неплохо снесу,
Но встречу с тобою — едва ли
А. Ахматова
Мій несподіваний, мій випадковий,
Весно осіння, несміла.
Бачити хочу знову і знову,
Молилась земля у осінньому храмі
- Автор: Анна Волинська
Молилась земля у осінньому храмі,
Молилась за мир і молилась за спокій.
А люди топтали молитву ногами,
Жорстокі, жорстокі,
Немов нерозумні, розбещені діти,
Байдужі, глухі до
Над втомленою щедрістю землею
- Автор: Анна Волинська
Над втомленою щедрістю землею
Сповняється щорічний ритуал:
Знов Осінь, як біблійна Саломея
Розпочинає танець покривал.
Спадають ниць її розкішні шати,
Багряно-жовте царське
Не пожадай
- Автор: Анна Волинська
«Не пожадай!»
А я і не жадаю
ні рук твоїх, ні уст твоїх, ні снів,
бо слів чужих віршованих рядків
мені, повір, надміру вистачає.
І то неправда, що ходжу сумна.
«Не
...Не спіть
- Автор: Анна Волинська
Не спіть! Чувайте над душами!
Коли у листопад рушили,
Коли на щодень насущними
Стають не хліби — окрушини —
Не спіть! Чувайте над душами!
Не дайте онемощіти,
Хай інколи
Недобру зиму з оберемком бід
- Автор: Анна Волинська
Недобру зиму з оберемком бід
весняний вітер виштовхав у спину
та ще й узяв, жартуючи, закинув
суху гілляку на трамвайний дріт,
немовби вклав стрілу у тятиву,
смішну, безглузду,—
Ну от і немає ніякого «ми»
- Автор: Анна Волинська
Ну от і немає ніякого «ми»,
Моя ти утіхо минула.
Зневірене зовсім уже до зими
Бабине літо звернуло.
Від того, що снилось колись наяву
Заледве оговтуюсь досі.
Ти — не
Осипались останніми листками
- Автор: Анна Волинська
Осипались останніми листками
Холодні листопадні вечори.
Над сірими, пустельними садами
Світає сум зимової пори.
Чому ж так швидко? Господи, як швидко —
Весну згуляла, літо
Останні хризантеми відцвітуть
- Автор: Анна Волинська
Останні хризантеми відцвітуть,
А ми, безпечні, смутку не зазнаєм,
Бо ще нас весни сонцедайні ждуть,
Бо ще життя крізь пальці пропускаєм.
…Останні хризантеми відцвіли,
Останні
Отямся, схаменися, почекай
- Автор: Анна Волинська
Отямся, схаменися, почекай,
За пристрасті не віддавай півцарства,
Бо на дороги болю і злидарства
Тебе спровадить вигаданий рай.
На тих дорогах бруду і обмов,
Де зрадою пашить
Падають зорі з Нічного Ковша
- Автор: Анна Волинська
Падають зорі з Нічного Ковша,
Серпень готує обжинки.
В мене сьогодні шалена душа
Дуже щасливої жінки.
Наперекір цим жорстоким рокам
Наші серця — уціліли.
Сяйвом наповнений
Пережила весни гарячі ночі
- Автор: Анна Волинська
Пережила весни гарячі ночі
І літні дні також пережила,
Ще восени надіятися хочу
На пригорщу останнього тепла.
Як бабиного літа літургію
Заллють дощі холодними слізьми,
О
Гей, на синьому небі, на блакитному небі
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Олесю Терентійовичу Гончареві
Гей, на синьому небі, на блакитному небі –
Вишиванкою
зоряний степ…
Повернуся назавжди –
не скоро,
не завтра,
А все ж
Гуляю я
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Гуляю я… Луг…
І –
Гул у луг.
Диво: не сяє ясен овид…
Круговиду диво-гурк…
Луг… Я свищу ледь не Дунаю:
“Ану!” День, де лущився гул,
Гуля, і турка-крутія Луг
Тне,
Дай квітці відчути
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Дай квітці відчути
своє цвітіння
І яблуку дай
зрозуміти достиглість
власну…
Гріховній планеті –
свою непорочність
зоряну…
Народжена в сорочині
туманів іще не
Подай, життя, життєво необхідне
- Автор: Анна Волинська
«На хліб я заробив;
Тепер — за вірші»
Хосе Марті
Подай, життя, життєво необхідне,—
Ні віллу, ні басейн, ані кольє,—
Подай, життя, життя не зовсім бідне,
Щоби
Почуй, нарешті, як мені болить
- Автор: Анна Волинська
Почуй, нарешті, як мені болить!
Болить наперекір благополуччю
і цим дощам, холодним і тягучим,
які могли б і пекло остудить.
Болить так, як поріз і так, як шрам.
Як
Прощай, пресвітла радосте моя
- Автор: Анна Волинська
Прощай, пресвітла радосте моя.
Тих сліз, яких немає, не осушуй!
Нічних сузір’їв вічні письмена
проваляться в мою порожню душу.
Нічого, окрім пустки, в ній нема.
Зернини не
Сторінка 459 із 495
Чудовий! Коли поруч.....