Про війну
Поети не вірять людству
- Автор: Ігор Павлюк
Поети не вірять людству.
Людство поетам не вірить.
Життя наївне і люте.
Читатиму вірші травам і звірам.
Люди мов краплі дощу на асфальті…
Баба цілується з дідом.
Ох,
І просто було
- Автор: Ігор Павлюк
І просто було — немов без душі.
І церква тиснула злотом.
Любив — не любив, і жив — і не жив,
А вже захворів польотом.
До весел мене прикував Харон.
Я долю піснями
Погано скінчилась казка
- Автор: Ігор Павлюк
Погано скінчилась казка.
Неніжно упала шабля.
А ми в дерев’яних масках.
І нас вже церкви не ваблять.
До себе — Чумацьким Шляхом
Ідем. Обіймаєм дзвони.
Ховаємось — п’яні
Стояв зажурений
- Автор: Ігор Павлюк
Стояв зажурений.
Не молився.
Не хотів турбувати Бога.
На яйцях сиділа нація,
Над якою — дорога.
Гарячий пісок в годиннику
Шумів, як вода посолена…
Порізана
Все сказано
- Автор: Ігор Павлюк
Все сказано.
І музики катма.
Середина засмічена базаром.
Душа — гаман, блискучий, мов зима,
Що дихає на прапор перегаром.
Спокійно й сиво в рідному краю.
Як похоронки, з
Відмовляюсь від усіх ролей
- Автор: Ігор Павлюк
Відмовляюсь від усіх ролей
В цьому чорно-білому спектаклі.
Мабуть, нам іще не дуже зле,
Мабуть, кров тече іще по краплі
У скляних годинниках з піском,
Начебто по капельницях
На вікні замерзлі краплі
- Автор: Ігор Павлюк
На вікні замерзлі краплі.
Ніч травнева глупа.
Східний вітер гострить шаблю,
А північний тупить.
Нещасливі пишуть вірші,
Богослови — зляться,
Що міста щоразу
Вже на цій планеті, як в тюрмі
- Автор: Ігор Павлюк
Вже на цій планеті, як в тюрмі.
Є церкви, є платні туалети.
На рвучкому вітрі перемін
Навіть не читаються газети.
Пахне правда, що я упізнав,
Мов перечепився через
Тисне “жись”
- Автор: Ігор Павлюк
Тисне “жись”. Дурні, як серце, люде
“Родіну” міняють на товар.
Буде все, а спокою не буде.
Під асфальтом ждатиме трава
Того, хто іще не нарождений,
Хто погас без дерева й
Пахне воском і хлібом
- Автор: Ігор Павлюк
Пахне воском і хлібом зелена стара земля.
Жовтий цвіт в біле листя, як птахи торішні, капле.
Коні вірять у Бога, а люди у короля,
В повний Місяць, в який звжиріла козацька
Берег як берег
- Автор: Ігор Павлюк
Берег як берег. Вода як вода.
Небо — зачитане до зірок.
Зустріч із мрією така молода,
Як розіп’ятий пророк.
Візьмеш її руки — вино тремтить.
Невже усьому вінець?
Крапля до
То плював на ріку, то тягнув її вдаль
- Автор: Ігор Павлюк
То плював на ріку, то тягнув її вдаль, за собою.
Аж тремтіло вино від далеких невадських стрільб.
З хліба кулю ліпити?
Собі здаватись без бою?
Добре предкам жилося —
Вони
Важкий політ двадцятого століття
- Автор: Ігор Павлюк
Важкий політ двадцятого століття.
В очах святих сніжинкові хрести.
Смола в крові. Не хочеться боліти.
Єдина втіха: є куди рости.
А ще утіха: є за що боротись.
Та от печаль: що
По лезу ножа лише із ножем пройдеш
- Автор: Ігор Павлюк
По лезу ножа лише із ножем пройдеш.
Зозуля куватиме в теплих, як сльози, скронях.
Шаблями по рейках — яких вже нема ніде.
Імперія гола.
Цілуються лежачи коні.
І кирзові лиця
...Летіти вміли
- Автор: Ігор Павлюк
Летіти вміли. Не вміли впасти.
Хтось дряпав двері своєї пастки.
Хтось жебрав славу, хтось хліб і гроші.
Тут всі давальці дурні й хороші.
Вода із кров’ю — то їхні вина.
Де
Американський щоденник
- Автор: Ігор Павлюк
(поїздка перша)
1.
Стало зовсім не модно любити свою батьківщину.
Запах ладану з грішми змішався. І так живем.
У Нью-Йорку пластмасовий присмак не в ім’я отця і
Нова деґенерація
- Автор: Іван Андрусяк
ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли
ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені
ідемо до людей у вінках недоспілих олив
у простертих долонях несемо гріхи як
сховатись за віспу
- Автор: Іван Андрусяк
сховатись за віспу за спини за виступи
обдерті сідниці стулити руками
чотири дороги спіткнулись об камінь
чотири дороги лишились обвислими
на п’яту під ранок усе
...це розріджене повітря
- Автор: Іван Андрусяк
це розріджене повітря не закінчиться ніколи
ніби варвар в стійлі папи ні стояти ні втекти
люмпен вирвався на волю алебарди стали колом
з-під землі уже прозрілі повилазили
затуркані розтуркані затуркані
- Автор: Іван Андрусяк
затуркані розтуркані затуркані
розтуркані зубами догори
свистали ми забитими форсунками
і по одному утікали з гри
а вже колоду посипали попелом
хай інший хтось приходить
Сторінка 182 із 211
Чудовий! Коли поруч.....