Про війну
Негр сидить посеред дороги і б’є у барабан
- Автор: Богдан Бойчук
З барабаном і жалем в очах
місить пальцями звуки гугняві,
на минулого білих полях
чорний спомин бубнявить.
З барабаном. До нього пропах
подих предків з могили,
їхні кості
Процесія
- Автор: Богдан Бойчук
Ю. Соловієві
Повільно пропихалися крізь ніч,
підносячи скелет над головами.
А темрява текла з очиць,
і терпли суголовні ями.
Вилазили по одному з землі,
з-під
Голосіння
- Автор: Богдан Бойчук
По тобі
на постелі форма задубіла,
і я сама!
Не можу збутися
слідів твоєго тіла,
ні кинутись у наготі грудей
в веретище плачів.
Я чую:
стогони землі,
я
Шукання безсмертника
- Автор: Іван Малкович
Ярині
1.
Стрімкими ріками зелених електричок
ми допливли у Львів;
а в Львові ще безсмертник не зацвів
і все було як звично:
каштани — цвіт згребли у тисячі
Промовка про вовка
- Автор: Іван Малкович
(з циклу “Вертепчик”)
Люди:
Горіхові свої мовчазні двори
обгородили ми білим залізом,
бо вже наш Іван їде з гордої війни —
в листочок грає за
Я вигортаю попіл із каміна
- Автор: Іван Малкович
Я вигортаю попіл із каміна,
і ліс мені натрясся на коліна
(довкола осінь,
листопад,
імлисто,
а з попелу в відрі — не опадає листя).
Волів би я згребти в відро коня,
Мандрівка в чорну ніч
- Автор: Богдан Бойчук
Між скибами
застиглих вечорів
замовкли люди.
Ридають в темряву жінки,
без лон, без немовлят.
І нерухоміють в устах
слова,
бубнявіє язик.
І тільки нагло дре надвоє
Коротка подорож
- Автор: Богдан Бойчук
1. МІСТО Св. АВГУСТИНА
Ви там почуєте в дощах
гугняві кроки Понса де Лєона й Менендеза,
розбиті сльози серць
старих конкістадорів.
І вам
за теплий зойк
Останній гість
- Автор: Богдан Бойчук
Об вікна
б’є
косою
ніч.
Поблідли стіни.
Люди душать
блимаючі душі
свіч.
І впало
на білизну призьби
голосіння дів.
Бо чують, як іде,
бо чують
Причастя
- Автор: Богдан Бойчук
В сирій землі
померкло світло.
Минають дні
з закутаними лицями
і не торкають
моченою в оцті губкою
уста.
Стіни тужать
в порожнечу,
де з ніким їсти хліб,
ні
Я хочу плакати, бо туск
- Автор: Іван Малкович
Я хочу плакати, бо туск,
бо довгов’язий дощ і скелі, —
тебе втрачаю і не склею
нічого вже. Не златоусть —
ні Одісей, ні князь, ні гридень,
а лиш зникаючий, як віск…
От
Сторінка 211 із 211
Чудовий! Коли поруч.....