Про війну
Качки летять
- Автор: Микола Вінграновський
Качки летять! Марієчко, — качки…
Качки летять! У крилах свище небо…
Важкі соми пригублюють гачки,
І жовкне білий світ навколо тебе.
Маріє, мріє, мрієчко моя,
Моя Марієчко
Лошиця з дикими і гордими ногами
- Автор: Микола Вінграновський
Лошиця з дикими і гордими ногами,
Із ніздрями рожевими на сонці
І матово-темнавими вночі,
Лошиця із мінливими очима —
То чорними, то синіми, то мідними —
Під мідним пасмом
Зазимую тут і залітую
- Автор: Микола Вінграновський
Зазимую тут і залітую,
В цій великій хаті не своїй,
У кутку відтихну, відлютую,
Намовчусь у темряві німій.
Поза полем небо та піднеб’я,
З-попід неба димаровий дим,
І
Танго - 1945
- Автор: Микола Вінграновський
Винова дама, — а гора Хомок, —
Винові крила темінь розпустила,
І запросив голубку голубок
Потанцювати танго любомиле.
Вечірнє танго, танго на Хомку, —
Ти обіймаєш білими
Спогад про війну
- Автор: Микола Вінграновський
Сумні без батька двоє діток цих.
На пагорбах, на вицвілім стернищі
Одне пасе козу, друге пасе корову,
А мати із сапою день при дні
На буряках на школу, і одежу,
Та на харчі вже
Присвячую Ніколозу Бараташвілі
- Автор: Микола Вінграновський
Чужинцем варене на мило,
Тираном прокляте у снах,
Хоронене у ста могилах
І рубане у ста боях —
Непохоронене, невбите, —
Мерані золотий, лети! —
Твоє ім’я, мій
Як у тебе сумно
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Як у тебе сумно, мій ти рідний краю,
Літо вже минуло, пташка не співає,
А я ходжу, броджу по сумному гаю,
Аби хто не бачив, як серце ридає.
Летить чорний ворон, по-під тебе
...В ночі по скелях блука
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
В ночі по скелях блука душа моя,
На кровавих крилах,
Всі Карпати облетіла,
Облетіла, й розпитала
Батьків у могилах.
Одних за волю повісили кати,
Щоб орли
Великий твір ми будували
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Великий твір ми будували
І кров давали з наших жил,
Фундамент йому мурували,
Й самі лігали до могил.
Думали, що його каміння
Ніяка сила не звалить,
Щоби тих славних,
Біль серця
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
О, скажіте, добрі люди,
Що зі мною буде?
Чи без серця можна жити,
Гори ці любити?
Бо від жалю,
Від печалі
Тріскає воно,
Що в віконцях
Сяйва сонця
Вже нема
Арестовання Духновича
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Під вікнами хати штики заблищали
І сунув до хати мадярський жандар,
А очі у нього щось хутко шукали:
“Чи тут живе — каже — поет і бунтар?
Чи тут живе знаний Угорщини
...Закарпатче!
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Віки пройшли понад Карпати
У боротьбі твоїй нерівній,
Бажав ти пута розірвати,
Зажити в Батьківщині вільній.
Не раз відчув під батогами
На власній шкурі панську
Верховинець
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ще й на світ він не зродився,
Ще його й не знали, —
А кайдани вже кували,
Пута лаштували.
Ще під серденьком матуся
І не доносила, —
А вже голодом морила
Невидима
Ллються сльози
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ллються, сльози мої, ллються,
Моє серце трісне з жалю,
Точіть серця кам’янії
Бо пропаду під печалю.
Якжеж серцю не топитись
Та як йому не боліти?
Коли виджу,
Русин
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ще го й на світі не було,
Ще го й не знали,
А вже пута паровали,
Окови ковали.
Ще го мати не зродила,
Під серцьом носила,
А вже руки пов’язала
Нечувана
Два братя
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Служили раз два братя в пана,
Який їх майна відобрав,
Бідували дуже в тирана,
Тиран ще д тому й катував!
Їх дорога — колюче терня,
Без куска хліба, без води,
Посіяли в
Виїмок з поеми “Найда”
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
. . . . . . . . . . . . . . . . .
Чекав, моливсь, щоб згинуть хоч під плотом,
Тільки на волі, а не в тюрмі
І бачить він свій шлях, повен болотом
Людського мозку, в хвилі бурній
Пісня мадярского магната
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Незнаю, що жура, терпіня,
Бо я дворянин — я магнат,
Мої ліси и полонини,
Землі богато, сім палат.
Дурний Русин то обробляє.
Най хлоп працює, нам панам —
Коли схочу, тогди
Невжеж тебе
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Невжеж тебе, ти мій народе
Хотят знову дурити,
И ти даєшся, тим пяницям
Зажмуряоч водити?
Завело тя у тьму далеко,
Злобне племя монголське,
И ще д тому на твоїй
Сабля і кайдани
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Задзвеніли пута враз,
Тай до саблі кажуть:
— “Чом тирани
Тільки нами
Невільників вяжуть?
Чому люди задрожать,
Як нас споминають,
Чом ти здавна
Така славна? —
А
Сторінка 175 із 211
Чудовий! Коли поруч.....