Про війну
Ще раз про свободу
- Автор: Микола Руденко
Як соромно мені за себе —
За ті змарновані роки,
Коли вважав: земля і небо
Гульвісам служать залюбки.
Мене не мучило сумління
Ні наяву, ні серед сну —
Гадав: це право
Що ж далі
- Автор: Микола Руденко
Що ж далі? Задубіння жил,
Подагра, пам’яті судома.
Від того, чим ти досі жив,
Тобі лишилась тільки втома.
Навчись дивитися на світ,
Мов він тобі вже не належить.
І що
Де люті хуги плутанку снували
- Автор: Микола Руденко
Де люті хуги плутанку снували,
Де світла меншало із кожним днем,
Камінні щелепи пережували
Нас так, що видалось: не оживем…
Ще всюди ніч, тривають наші муки —
Та все ж
Іржа часу
- Автор: Микола Руденко
Горланить радіола через стіни,
Коханку з перепою б’є сусід.
А я гортаю фото з України —
Від тих, кого не бачив десять літ.
Це лихо — фотографії від друзів.
Іржа часу! Хто
Геродот і таври
- Автор: Микола Руденко
Реміння, звившись, мов руда змія,
Над веслами по голих спинах ляска.
У колеса історії своя —
З людської крові видобута змазка.
Та все ж веселка набира снаги —
Підводиться із
Життя ріки
- Автор: Микола Руденко
Річки для мене — це живі істоти.
Хто стверджує, що в них душі нема?
Людські страждання, радості й скорботи
Вони вбирають в себе тайкома.
Гніздяться думи у важких
...Журналісти
- Автор: Лідія Компанієць
Чоловікові
– Постривай, а портфель не забула?
– Та ні!
– Авторучку? Блокнот?
– Та в портфелі ж. їй-богу!
– Редакційне посвідчення?
– Тут, при мені!
– Ну,
У вогні, у пеклі фронтовому
- Автор: Лідія Компанієць
У вогні, у пеклі фронтовому
Дружба пов’язала нас вузлом…
Переможці – ми прийшли додому,
Сіли й бенкетуєм за столом.
Лиш один вуста не розтуляє,
Очі – долу, сам сп’янів
У дорозі
- Автор: Лідія Компанієць
Зима… Дорога… І нудьга…
І вітру східного виття…
І раптом – хльоскіт батога:
– А-а, душі бісові, гаття!
Тяжкий післявоєнний рік.
Поля снігами замело.
Везе мене
Баба Якилина
- Автор: Лідія Компанієць
Балада. Із Сергія Смирнова
Сиву бабу Якилину у тяжкім у сорок першім
Назавжди посиротила і знедолила війна…
Тим стара така сувора, тим така небалакуча,
По сусідках не
Війна по шляхах вже бідою куріла
- Автор: Лідія Компанієць
Війна по шляхах вже бідою куріла,
Цвіла полином і гірким молочаєм.
А ми ще не знали.
А сонце світило,
Тривало життя споконвічним звичаєм.
Як завжди, шуміли за вікнами
...Повернення
- Автор: Лідія Компанієць
Земля серпанком оповита,
У роси вбралися лани…
Додому, де не був три літа,
Солдат вертається з війни.
Іде він лугом біля річки,
Де сонна хлюпає вода.
– Живий? –
Самотня жінка приїздить з роботи
- Автор: Лідія Компанієць
Самотня жінка приїздить з роботи,
Самотні двері мовчки відмикає
І, скинувши стару хутряну шубку,
Заходить до безлюдної кімнати.
І, мов печальні гості, тихо-тихо
Заходять
Гірка граматика
- Автор: Лідія Компанієць
Жила собі сільська звичайна мати,
На полі працювала день при дні.
Вона давно забула вже граматику –
Часи, відмінки, присудки складні.
Отак би йшло життя її надалі,
Та при
Летить, кружляє березневий сніг
- Автор: Лідія Компанієць
Летить, кружляє березневий сніг
На тьмяному, розбитому вокзалі.
І до платформи, мов у снах моїх,
Примчав состав із фронтової далі.
Захеканий, він стомлено застиг,
Неначе біля
У степу
- Автор: Лідія Компанієць
На пекучім сонці другий день
Ми, похмурі біженці, бредем…
Десь наш дім лишився між руїн,
Звідтіля вже не доходять вісті…
Натомився мій маленький син,
Плаче він, прохає
Трикутник з фронту
- Автор: Лідія Компанієць
Коли на час
Затихнув гул гармат,
У бліндажі кисав листа солдат.
Було солдату
Вісімнадцять літ –
Білявий чубчик,
Брови урозліт.
Розповідав своїй коханій він,
Що йде
Заповіт Богдана Лепкого
- Автор: Георгій Петрук-Попик
Чорний Краків…
Чорні круки…
Ще хвилина — та й умру.
…Одвезіть мене у Жуків…
Як надію — не журу.
Одвезіть на Україну —
Ця ж земля мені чужа.
Там цвіте моя
Пірат
- Автор: Лідія Компанієць
Пірат — це вівчарка,
Розумна й завзята…
Три роки
Ростив і глядів я
Пірата.
Ростив не для себе —
Ростив для держави:
Сьогодні Пірат
Від’їздить до застави…
…В
...У березневе свято
- Автор: Лідія Компанієць
У березневе свято
Я рано-рано встала,
Малюночок весняний
Гарненько змалювала:
Вербички волохаті,
Високе небо ясне,
І сонечко у небі
Горить-горить, не гасне…
Піду
...Сторінка 165 із 211
Чудовий! Коли поруч.....