Про природу
Глядить сумна ялиця
- Автор: Степан Чарнецький
Глядить сумна ялиця
На зимні береги,
Над нею студінь злиться,
Окутують сніги.
Про пальму тихо мріє,
Що в сонячній землі
В жарі проміння мліє
Самотня на скалі.
В свічаді плеса
- Автор: Сидір Твердохліб
Ідуть круги від берегів,
На глибінь ринуть, ринуть,
Встає, то тихне гнів кругів,
Зриваються, то гинуть…
Від скель землі іде півкруг
І ропіт хвиль рокоче —
Чи плесо йде,
Весняна акварель
- Автор: Іван Драч
Це вже не сон — це сон-трава
Гущінь замшілу прорива,
І ніжним чадом, чудом чистим
Бузкова свічка понад листом
Вже злотом-пломенем жива.
Це вже не сон — це вже котики
...Знов у лісі
- Автор: Іван Коваленко
Я знов у лісі… Став… Шумлять
Дуби, і сосни, і ялини,
І світла радість в душу лине,
Щоб з серця біль і тугу знять.
Привіт, зелені! Я прийшов
Напитись вашим ніжним
Чому не говорять рибки
- Автор: Євген Бандуренко
У ставок Маринка
Сипле хлібні дрібки.
— А чому це, Грицю,
Не говорять рибки?
— Як же їм балакать, —
Гриць на те сестриці, —
Коли завжди мають
Повен рот водиці!
Лісів дрімучих тишина
- Автор: Іван Коваленко
Лісів дрімучих тишина,
Озер прозорих глибина,
Річкові хвилі голубі –
Це все – тобі.
І промінь сонячний, ясний,
І цвіт на дереві рясний,
І серце любляче моє –
Це все
Боярський ліс
- Автор: Іван Коваленко
Вітер віє верховійно,
Знизу – тиша, шум – вгорі,
Пахнуть трави деревійно,
Смоли стигнуть на корі.
Знизу – тиша буйноцвітна,
Не колишеться трава,
І стежина непомітна
Самотні дівчата
- Автор: Богдан Рубчак
Самотні дівчата
носять на грудях стигми місяця
— два відображення його обличчя —
що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,
що сповнюються нестримною спрагою,
і п’ють його
Над каламутною водою
- Автор: Степан Чарнецький
Над каламутною водою
стою в задумі,
Уся моя душа, здається,
втонула в шумі.
Глухо об берег хвиля плеще
та в камінь б’ється,
І однотонна якась дума
в хвилях
Ти була для мене цвітом рідних піль
- Автор: Степан Чарнецький
Ти була для мене цвітом рідних піль,
Снігу білим пухом з верхів моїх гір,
Ти була для мене сумом чорних ріль
І пошумом бору, що шлеться в простір.
Ти була для мене тим співом
...Лину-плину на човні
- Автор: Іван Коваленко
Лину-плину на човні,
Легко й весело мені.
Ледве вдарю я веслом,
Хвиля піниться сріблом.
Ледве човна поверну –
Любо глянуть в глибину.
Верби й лози чарівні
Все
Де йшли на приступ
- Автор: Степан Чарнецький
Далеко за хатами
Посеред моря трав,
Порослий шуварами,
Дрімав півдикий став.
Заріс, зчорнів, запався,
Змережив зіллям дно,
Хіба лиш місяць клався
Ніччю на те
Білого снігу високі намети
- Автор: Іван Коваленко
Білого снігу високі намети
Знову до тебе закрили мій шлях…
Все про любов розказали поети,
Все співаки проспівали в піснях.
Сяє любов моя сніжно і чисто,
Казка прадавня отак
Я тим щасливий, що живу
- Автор: Іван Коваленко
Я тим щасливий, що живу,
Що можу бачить і любить
Людей, і сонце, і траву,
І неба ясную блакить.
Що, як і всіх, мене в житті
Чекає славна боротьба,
Хоч сум і стрінеться в
Баркарола
- Автор: Степан Чарнецький
Ходи, дівчино! Над ручаєм
Шпаркий нас човен жде.
Гей, попливем дрімучим гаєм,
Води задуманої плаєм
Нас хвиля поведе!..
Ходи, дівчино! В тихім гаю,
Довкола берегів,
Врубелівський етюд
- Автор: Іван Драч
Він мав печальні всевидющі очі —
В орбітах диких голубі дива.
В них світ буденний, темний і порочний
На полотні празничним оживав.
Він суть пізнав. Він розтинав основу,
...Жінки і лелеки
- Автор: Іван Драч
Жінки інакші в серпні. Всім інакші.
І дим в очах вже туманець — не чад.
Звіваються слова, як дим, мізерні наші.
Пізнай себе в очах — в безжальності свічад.
Лежать вони в пісках.
...Цей шум осокора вночі
- Автор: Іван Драч
Цей шум осокора вночі
Безсонно мене по плечі
Зеленим листком торкає
Було життя — і немає
Як шум осокора вночі
Цей шум осокора зрідні
В дитинстві шумів він мені
І нині
Попереду і позаду
- Автор: Іван Коваленко
Попереду і позаду
Океани небуття.
На біду чи на відраду
Нам дароване життя?
Цей один короткий спалах
Серед вічної пітьми, –
Ніби зірка, що упала,
Так усі згоряєм
Весняне
- Автор: Іван Коваленко
Вербіє озеро, і березіє гай,
А зелень світла, радісна і чиста.
На західний далекий небокрай
Разок хмарин хтось кинув, як намисто.
Весніє небо, і травніє луг,
Кульбабіють
Сторінка 49 із 268
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...