Про природу
Полудне
- Автор: Богдан Бойчук
Під гарячим полуднем
поле розпухало колоссям,
жінки, облиплі потом,
гнулись на серпах
і вихиляли жбани глиняні
грудей,
грузнули в стерні.
Апокрифи весни
- Автор: Богдан Бойчук
Дерева нагнула блакить,
і стало тепліше від неба.
Ти руки в цвіту намочила
і, вимивши тіло,
в’язала
плоди.
Закільчилось в травні на скибах
поріддя дочок і синів.
Синові
- Автор: Іван Малкович
Давно залишив я удома
те дерево, з-за котрого мені
сходило сонце. Може, ти захочеш
поїхати туди. З кімнатки у вікні
його там добре видно. Може, схочеш
прийти до нього, як
При цих деревах, в цім ладу
- Автор: Іван Малкович
При цих деревах, в цім ладу,
в поривах духу, руху впертих
десь притулитися в саду
і хоч би трішечки померти.
Бо вірші — що? — якби хотів
сказати ними стан цей чистий,
то
Думки про дощ
- Автор: Богдан Бойчук
Дощ – це дівчина,
що чеше в присмерк
мокрі коси.
Тоді приємно бути з нею
одинокому.
Ще ранок лиш
- Автор: Іван Малкович
Ще ранок лиш. Нічого ще не гасло,
та бубнявіє чорна горошина —
Рядки у віршах, як порожні ясла:
сегорік не вродила конюшина.
Сегорік ні стеблиночки задарма:
лиш куриться
Камінь і життя
- Автор: Богдан Бойчук
В обличчя церкви
вдарила весна
і вкрила диким виноградом.
Це зелень молиться
і піснею життя
карає камінь.
Осінь
- Автор: Богдан Бойчук
Жовтими думками пахне осінь,
як листки, летять з дерев пісні:
йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі,
жовті спомини їм хлипають до ніг.
Прощання з пальмою
- Автор: Богдан Бойчук
1
У чаші двох долонь
вливається прохолодь пальми.
Тіло п’є з гілок
зелений відпочинок.
Старий, що вірності доріг
віддав себе,
повільно переходить в
Пробудження увечері
- Автор: Богдан Бойчук
Моє обличчя
взяв
в м’які долоні вечір,
і біля рівних ніг розп’яття
я забув
порожню форму
власного буття.
Фонтан прозорих
андалюзьких співів
вмивав мої
Цикл традиційний
- Автор: Богдан Бойчук
1. Кривий танець
Вірському
на очі ніч пустила вії,
а місяць заклинав дерева і кущі;
сердиті стопи безнастанно били
у чорний барабан
землі
Гори плечима загати
- Автор: Іван Малкович
Гори плечима загати,
щоб не зсувалися на неї по ночах,
аби опівночі циганка в кожне з вікон
беззубо не всміхалася до неї,
аби в теменнім лісі їй, самій,
не привиджалися
Враз баранчик народився
- Автор: Іван Малкович
Цикл
1. Передкарпаття
Це край, де мовкне спів флояр
під жоновИ [1] жертовний стукіт,
де так подібні до хлоп’ят
худі баранчики
і
Червоні рожі
- Автор: Богдан Бойчук
Назовні
дозріває ніч,
ятріє рожами,
згоряє запахом
у ранок.
Червона рожа
кожного
згоряє.
І залишається непроминання,
без життя.
Сторінка 268 із 268
Чудовий! Коли поруч.....