Про природу
Надворі дощ, холодний вітер виє
- Автор: Максим Рильський
Надворі дощ, холодний вітер виє,
Одпочивай, рушнице, на стіні!
Куди іти, блукати без надії?
Ні, краще тут, у хаті, в тишині.
Тут у комину огник ледве тліє,
Та зогріває в
Зима (Десь там осінь за горами)
- Автор: Володимир Сосюра
Десь там осінь за горами
і, немов громи,
б’є об землю копитами
білий кінь зими.
І, неначе моря хвилі,
сніг, і сніг, і сніг…
Чеше вітер коси білі,
розплітає
Сова і дрізд
- Автор: Григорій Сковорода
Тільки побачили Сову пташки, як почали її наввипередки скубти.
— І не пориває вас досада, пані, — спитав Дроздик, — що на вас, невинну, нападають? Чи не дивно се?
— Анітрохи, —
...Синиця
- Автор: Леонід Глібов
Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить, —
Така, бач, є у неї сила.
За вітром слава полетіла
По всіх усюдах і кутках,
По байраках і по
Чабан і комар
- Автор: Леонід Глібов
У холодочку, під вербою,
Приліг Чабан спочить;
Кийок поклав під головою,
Собака у ногах лежить, —
Не боязко, заснути можна сміло:
Отара стишилась, лінується ходить,
Бо
Орел і черепаха
- Автор: Григорій Сковорода
На дубі, що похилився до води, сидів Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії таке:
— Гори воно вогнем оте літання! Покійна наша прабаба, дай боже їй царство небесне, згинула, як
...Дзвенить у зорях небо чисте
- Автор: Дмитро Павличко
Дзвенить у зорях небо чисте,
Палає синім льодом шлях.
Неначе дерево безлисте,
Стоїть моя душа в полях.
Як надійшла щаслива доля,
Збудила весняну снагу,
Моя душа, немов
В буденщині процвілій і прокислій
- Автор: Максим Рильський
В буденщині процвілій і прокислій,
У поросі неправди і пліток
Ви сяєте, як очі блискавок,
Передчуття грози буйної — мислі.
Темніє небо. Чути дальній крок
Тяжкого грому в
Люби природу не як символ
- Автор: Максим Рильський
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї.
Вона — не тільки тема вірша
Або картини, —
В ній є висоти незміримі
Й святі
Чомусь пам’ятаю…
- Автор: Ліна Костенко
Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич.
Було в ній каміння — як сто бегемотячих спин.
А той цибатий, на клуні, звався лелечич.
А те запахуще — любидра, канупер і кмин.
Чомусь
...Дощ
- Автор: Максим Рильський
Благодатний, довгожданий,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.
Відкривай гарячі груди,
Ти - як дощ
- Автор: Дмитро Павличко
Ти – як дощ. А я – мов явір.
Хочу листям тебе зловить.
Але в кроні, як сни в уяві,
Крапелини твої – лиш мить.
Щоб листки мої, наче свічі,
Твоїм світлом засяяли в млі,
Ти
Твого погляду вітер
- Автор: Дмитро Павличко
Твого погляду вітер
піднімає з землі моє серце
наче кленовий листок
і я вже лечу над світом
і лоскотно мені від польоту
та в мереживі ранку хмари
як пір’я крилатого моря
Сріблиться дощ в тоненькому тумані
- Автор: Дмитро Павличко
Сріблиться дощ в тоненькому тумані,
Як ниточка в прозорім полотні.
А сонце по його бличкучій грані
Тече і душу сповнює мені.
Зустрінь мене. Я повен пожадання
Блакитної, мов
Посеред ночі дощ пішов
- Автор: Дмитро Павличко
Посеред ночі дощ пішов,
Зашелестів, як збіжжя, в полі.
Ми вийшли під його покров
З-під явора чи з-під тополі.
Він увільнив нас від одеж –
Зняв, як різьбяр, із плоті глину.
Притча про ріку
- Автор: Ліна Костенко
Давно колись була ріка Діала.
І цар персидський на імення Кір.
І лотоси біліли, мов піали.
І берег грав вогнями, як факір.
То царське військо йшло на переправу.
Священний кінь
Мандрівка
- Автор: Леонід Глібов
І
Над річкою стояв великий гай,
Зимою — затишок, а літом — божий
рай;
Усяка пташечка, радіючи, співала,
Весну і літо привітала.
В тому гаю два Голуби були
Прохожі та собаки
- Автор: Леонід Глібов
Через левади та городи
Два кума йшло з весілля до господи.
Бредуть, балакають про щось…
Аж ось
Де не взялась Собака в біса —
Чи з-під воріт, чи із-за ліси,—
Присікалася,
Миша й пацюк
- Автор: Леонід Глібов
— Добривечір, сусіде мій!
Чи всі ви живі та здорові?.. —
Гукнула Миша Пацюкові.
— Та ще,— Пацюк мовляє їй.
— А я се,— каже,— прилинула,
Щоб розказать тобі, що чула,
Щоб ти
В маєтку гетьмана Івана Сулими
- Автор: Ліна Костенко
В маєтку гетьмана Івана Сулими,
В сучасному селі, що зветься Сулимівка,
До кінських грив припадені грудьми,
Промчали хлопці — загула бруківка —
І тільки гриви… курява… і свист…
...Сторінка 30 із 268
Чудовий! Коли поруч.....