Про природу

Пісенька

В лісі яблунька,
В лісі дичка,
Рясно яблучок
Невеличких.

Плаче яблунька,
Плаче дичка:
— Родять яблучка,
Звуть — кислички…

Щиглик, щиглик,
Щигленятко,
Щиглик дзьобає
Зернятка.

Щиглик дзьобає
Дрібненькі –
Сипонув я
Цілу жменьку!

Жарт

Ішов гусак
Поважно так.
Рядком за ним
Дві гуски в такт.

Ніхто із них
Не поспіша,
У двір ступає
Буква Ша.

Скоромовка

В очереті — черепаха.
З очерету чапля-птаха
Чапу-чапу до води:
— Черепахо! Йди сюди!
Вже тут сонце не пече,
Чиста річечка тече!..

На стеблинах білосніжні
Розцвіли ромашки дві,
Третя вправо похилилась
Попід ними у траві.
Наче буква Це з ромашок
Зацвіла між трав і кашок.

Скоромовка

Флокси, флокси
На фланелі –
Фартушок
Зацвів у Нелі.

Із шифону
Шарфик в Галочки,
А на нім
Рясні фіалочки.

Рожевого птаха
Природа створила,
Лиш чорне на дзьобі
Та трішки — на крилах.
Ступає граційно,
Тримається рівно,
Мов вийшов на свято
Рожевий фламінго.

Скоромовка

Тигр ричить,
Ричить тигриця
Пролетіла низько
Птиця:
Фур-р-р…

І смугасті
Тигренята
Шкірять гострі
Зубенята:
Гир-р-р!

Потішка

— Вдень в дуплі сидить сова,
Навіть дзьою не висува.
А вночі вона полює,
Совенят малих годує.

— Мамо, вдень чого сова
Навіть дзьоб не висува?
— Дуже

Скоромовка

Бачиш, Ромцю,
Люта рись…
Р-р-р!
М’ясо з’їла,
Кістку — гризь!
Р-р-р!
Ромцю, Ромцю,
Стережись —
Ти за грати
Не берись!

Равлик лізе на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антенки.
Налякався і завмер —
Схожим став на букву еР.

Покотив я обруча.
Мій обруч — навтікача
Стежкою-доріжкою.
Я притупнув ніжкою:
— Стій!
Спинися!
Не тікай!..—
Мій обруч —
В зелений гай.
Тільки чую:
—

Нанизала намистинки,
Намистинки з горобинки,—
Низочку одненьку.
Засвітилось променисто
На кофтиночці намисто,
Мов коралі в неньки.

Довгий ніс,
Короткі вуха,
Тому й зветься
Звір
Носуха.

Не птах він,
А має і крила,
І хвіст.
Пробігся —
І всіх нас До неба поніс.
Не голка,
А хмару зустрічну
Прошив
І нитку білясту
Позаду

Казочка

Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис.
Вкрита травами гора.
Збоку — лисяча нора.
В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в

Кавунів з баштанів
Навезли до двору.
Кавунів-смуганів
Височені гори.

І великі, і малі —
Всі на смак чудові.
Нині в місті і в селі
Свято кавунове.

Буква Йот така ж, як И,
Наче рідні дві сестри.
Лиш зійшов на нею місяць,
Став ріжками догори.

Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
— Ми не будем в руки брать,
Хай ростуть,

Потішка

їхав полем верхівець,
Їхав лісом навпростець,
Їхав, їхав, задививсь
Та й за дуба зачепивсь.
Ну й пригода,
Хай їй грець,
А хвалився —