Про природу

Кавунів з баштанів
Навезли до двору.
Кавунів-смуганів
Височені гори.

І великі, і малі —
Всі на смак чудові.
Нині в місті і в селі
Свято кавунове.

Буква Йот така ж, як И,
Наче рідні дві сестри.
Лиш зійшов на нею місяць,
Став ріжками догори.

Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
— Ми не будем в руки брать,
Хай ростуть,

Потішка

їхав полем верхівець,
Їхав лісом навпростець,
Їхав, їхав, задививсь
Та й за дуба зачепивсь.
Ну й пригода,
Хай їй грець,
А хвалився —

Де багато сонця,
Де гайок хороший,
Іволга гніздечко
Виплела, мов кошик.

Он співа на дубі —
Схованка надійна —
Мов на флейті грає,
Ніжно,

Волинському художнику Олександру Байдукову

Поміж дубами в Байдукова
Могутні зубри й зубреня
Блукає попасом рідня —
Вільнолюбива, гонорова
Чи вдосвіта, чи серед дня,

Заснула ніч на теплому тумані,
І спить роса на житньому стеблі.
А на високім Всесвіту екрані
Пливуть світи — далекі кораблі.

Довкола тиша, сонна і глибинна…
Пильнуй, народе,

Уклін тобі, висока хмаро,
Що нахилялася до нив,
І частувала їх нектаром —
Поїла дощиком дрібним.

Спасибі вітрові, що вчасно
До них приходив іздаля,
Щоб виколисувала

Знову визріти зернами слів
Переливам перлиним у небі!
Голубами вже ранок присів
На привітні гілки яблуневі.

Чепуриться ранкове гілля
І гойдається світ, як колиска.
Вийти б

Маля притулило до вуха
Кручену мушлю рожеву,
Заплющило очі й слуха
Вітер, хвилі та меву.

Вітер пестить обличчя,
Хвилі слух лоскочуть,
Мева мевенят все кличе,
Що літать

Напій тверезости такий терпкий!
Пізнання зір сльозі не засліпити,
Як нетривкого щастя черепки
Не позбирати і не позліпити.

Та і пощо? В калейдоскопі з’яв,
Речей істотність

Голуб на галузці яблуневій —
Аж сипнуло в очі переквітлим.
Біло-сині хмари ген у небі
Гоять день зітлілий гойним світлом.

Смуток голубиний ліг на серце,
Опада молитва

Вдосвіта погляну й не повірю,
зачарований, мов на молінню, вистою —
за ніч у сусідовім подвір’ю
об’явилась яблуня невістою.
Ось раптово тихою ходою
з місця зрушиться у

Дрозде, дрозде,
Не барись!
Вже опав
Черлений лист.
Йде зима
У ліс та гай,
Відлітай
У теплий край!

— Ластівочко сизокрила,
Звідкіля ти прилетіла?
— Прилетіла я порану
Із-за моря-океану.
— Що ти діткам принесла?
— Сонця, ласки і тепла!

Синичко-сестричко,
Де твоє гніздечко?
Знеси нам, синичко
Синеньке яєчко!

Колосочку, колосе,
Мудра голова.
Розкажи нам, колосе,
Чи скоро жнива?

Колос усміхається
В полі за селом,
До землі схиляється
Наливним зерном.

Вітерець

Усі дерева в інеї —
У білому, у синьому.
Ростуть димки над хатами
Стовпцями волохатими.

Гілки похитує вітрець,
Снігур сніжок покльовує,
А Морозенко-пустунець
Нам вікна

Дощ хлющить
На зелен плющ.
Під плющем сховався
Хрущ.
Каже весело
Плющу:
— Не боюся я
Дощу!

Бджілки летять,
Золоті відеречка
У поле несуть.

А з поля летять –
У золотих відеречках
Медок несуть.