Про природу

Відгриміло. Тільки ваговито
Та старанно в шиби стука дощ,
І зелено-серпанкові віти
Розгойдались над асфальтом площ.

Тільки, бач, не мерехтливим дивом,
Із якого злива пил

Вже де-не-де пополотнів
Лапатий лист на сикоморах,
Мойого червня тридцять днів
На календарний стерто порох.

Мені медових вечорів
Приносить липень ситий соти
І в щедрий

В лісі є така звірина:
В неї хвостик,
Як пушина.
Жовта шерсть — її тепло,
Лізе спать вона в дупло.

По деревах так стрибає,
Наче крила дужі має.
Не ледача й

Павлику-равлику,
Не стрибай,
З кущиків хрущиків
Не збивай!

Павлику-равлику,
Місяць — май…
Хрущ накличе літечко —
Не займай!

Під сосною,—
Подивіться:
Притулилася
Суниця.

Онде ягоди
Вгорі —
Достигають
Дітворі.

Серед літа місяць липень
Заквітчав медову липу,
І запахло все навколо,
Налетіли роєм бджоли.

Не все літо липню жити —
Он у полі стигне жито.
Вже він піде, коли

Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами.
Весь, як є – жорстока лють,
Очі так її і ллють.
Зачаївся і примовк.
Грізний звір цей, звісно, вовк.

Діти стояли,
Вітра прохали:
Грушок дрібненьких
Кинути жменьку.

Вітер послухав,
Дітям подмухав:
Кидав гнилички
В жмені й спіднички.

Пісенька

В лісі яблунька,
В лісі дичка,
Рясно яблучок
Невеличких.

Плаче яблунька,
Плаче дичка:
— Родять яблучка,
Звуть — кислички…

Пішли рясні дощі.
Ловилися лящі.
А хлопці — мов хлющі:
Забули про плащі.
Та що їм ті дощі,
Коли такі лящі!

Скоромовка

Флокси, флокси
На фланелі –
Фартушок
Зацвів у Нелі.

Із шифону
Шарфик в Галочки,
А на нім
Рясні фіалочки.

Рожевого птаха
Природа створила,
Лиш чорне на дзьобі
Та трішки — на крилах.
Ступає граційно,
Тримається рівно,
Мов вийшов на свято
Рожевий фламінго.

Скоромовка

Тигр ричить,
Ричить тигриця
Пролетіла низько
Птиця:
Фур-р-р…

І смугасті
Тигренята
Шкірять гострі
Зубенята:
Гир-р-р!

— Ти куди біжиш, струмок?
— Через поле у ярок.
— І зупинишся в ярку?
— Ні, звідтіль — в Десну-ріку!
— Аз Десни-ріки куди?
— До Дніпрової води.
Попливу Дніпром у море,
В

Покотив я обруча.
Мій обруч — навтікача
Стежкою-доріжкою.
Я притупнув ніжкою:
— Стій!
Спинися!
Не тікай!..—
Мій обруч —
В зелений гай.
Тільки чую:
—

Нанизала намистинки,
Намистинки з горобинки,—
Низочку одненьку.
Засвітилось променисто
На кофтиночці намисто,
Мов коралі в неньки.

Довгий ніс,
Короткі вуха,
Тому й зветься
Звір
Носуха.

Розцвіли червоно
Маки-маченята
І розкрили чорні
Денця-оченята.

У степу гуляють
Подруги-дівчата,
У вінок вплітають
Маки-маченята.

Червоніють маки —
Степове

Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
— Ми не будем в руки брать,
Хай ростуть,

Потішка

їхав полем верхівець,
Їхав лісом навпростець,
Їхав, їхав, задививсь
Та й за дуба зачепивсь.
Ну й пригода,
Хай їй грець,
А хвалився —