Про природу
І замалий, і неширокий
- Автор: Микола Вінграновський
І замалий, і неширокий
Цей світ без берега і меж,
Що з ночі в ніч притихлим оком
В вікні дорогу стережеш.
Суха та шибка чи волога
У сніголет чи в дощосіч,
Але порожня йде
В кукурудзинні з-за лиману
- Автор: Микола Вінграновський
В кукурудзинні з-за лиману,
Де тихі дині в жовтих снах,
Де зайченята плачуть маму
І голубим сміється птах,
В невільнім вив’яленім літі,
Де в переліті вже крило,
Де сохнуть
Цієї ночі птах кричав
- Автор: Микола Вінграновський
Цієї ночі птах кричав
У небо відлетіле.
Цієї ночі сніг упав —
На чорне впало біле.
Цієї ночі уночі
Ми тихо говорили…
Різдвяні пахли калачі,
Шибки в мороз
Стояла в травах ніч, а трави пахли літом
- Автор: Микола Вінграновський
Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,
За кленами сіріло джерело,
І небо йшло задумливо над світом,
І довгі зорі сіяло крізь віти,
Втираючи хмариною чоло.
За травами у
Темніє вечір, вівці і горби
- Автор: Микола Вінграновський
Темніє вечір, вівці і горби,
Погуцали під гору дві смереки,
Боками світять хмари і гриби,
І світить Шлях, що із Варяг у Греки…
Поворухнися, дощику, і стань!
Полоскочи
Лошиця нюхає туман
- Автор: Микола Вінграновський
Лошиця нюхає туман,
З туману пахне їй туманом
І видно: з-за туману тьмяно
Зіходить місяць-молодан.
Перепочинює ріка,
Холодне злизує каміння,
І тупотить з-під
Димів долинних вечорове стлище
- Автор: Микола Вінграновський
Димів долинних вечорове стлище,
Крила низького повечірній плин,
І попелище хмар ще попліє поки що
До погляду зорі подимлених долин.
Долинює відра криничний темний
...Ні жінки, ні хати тієї нема
- Автор: Микола Вінграновський
Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Та вітер зі степу несе у лиман
Осіннє насіння акацій.
Та згорблена стежка в глухій кропиві
Показує небо по
Стояла баба, руки склала
- Автор: Микола Вінграновський
Стояла баба, руки склала.
Старій давно пра-пра-пра-про…
Тополя вітром ледь хитала,
І воловодився Дніпро.
На бабу кібчик сів, бо ніде,
Почистив з бабою крило
І полетів
Ліс в осені стояв
- Автор: Микола Вінграновський
Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр.
Смолою синьою перекипало літо,
І дихала земля з прив’ялених люцерн,
Прощався з літом джміль, марудив розджмеліто,
Дивився вовком, вовком і
Сонет
- Автор: Микола Вінграновський
Зоря над містом піднімає весла.
Зоря чекає, доки тиша скресне,
Доки присплять дівчата свої весни,
Доти зоря над містом не шелесне.
Зоря над містом зібрана і чемна,
Зоря над
Морської осені
- Автор: Микола Вінграновський
Стоїть голубою журбою
Осінь морська голуба,
І моря бентежна плавба
З моєю злилася ходою.
І ясно далеко мені,
І морю далеко ясно,
Бо радісно нам і прекрасно
Іти в
Червоною задумливою лінією
- Автор: Микола Вінграновський
Червоною задумливою лінією
У сизих вербах, в голубій імлі
В тонкій руці з прив’яленого лілією
Окреслилась ти на вечірнім тлі
Отих небес вечірніх з ластівками,
Димами з хат, і
Ходімте в сад
- Автор: Микола Вінграновський
Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.
Я покажу вам сливи на сучках,
Що настромились,
Стоять сухі кукурудзи
- Автор: Микола Вінграновський
Стоять сухі кукурудзи,
Й сухе волоття суше просо.
Лелека, мов старий грузин,
По жовтім полю ходить босо.
Лисиця їла — і нема.
Лиш облизнулась в жовтій тиші.
А з
Я гуляю здовж потока
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Я гуляю здовж потока,
він хрустально-чистий,
він спадає
і співає,
ще й сріблясто-бистрий.
І по цей бік,
І по той бік
беріжки зелені,
хочеш спрагу погасити
Веселий потічок
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Я беріжка потік тече вдолину,
Залишає рідну полонину,
По камінню-плитах він стрибає,
Піниться сріблясто і співає,
Вириває з кореня смерічку
І впадає в плесо, в тиху
Полониньска, вівчарска
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Дує козарь у сопілку
Вівчарі гуляють,
Того стола із явора
Медом поливають.
Медом його поливали
Горівков хрестили,
Склянки на нім посукали,
Дукати лічили.
Ой
...Колишуть гори долину
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Колишуть гори долину, як малу дитину.
“Цить дитино, цить!”
А Жура не спить, ні у ніч, ні в днину.
Розбиймо гори (в каміння), тоді се терпіння
Лява замете
І там розцвіте нове
Бабунин дощ
- Автор: Микола Вінграновський
Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри — іскри! З м’яти — чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…
Іде хтось темним садом-заховайсь!
Іде, й
Сторінка 220 із 268
Чудовий! Коли поруч.....