Про мову

Ну, чому я не воїн?
Чому не на службі у Марса?
Охорона порядку, і боєприпасів, і вас,
і великого культу простого Шевченка Тараса –
професійно нездатна
і ветха, як

Стан саморевізії,
ревізії самого себе.
Сумнівів дивізії,
де кожен під себе гребе
з купи світових амбіцій
фарш на тимчасовий шніцель!

Чим відсікти сумніви,
сумніви

…і врешті ми спинилися. Ріка
текла внизу, одвічна і невпинна,
а ми, мов на краю материка,
де притча лопушана і люпинна
зросла понад уламки городища,
зніміли, і щільніш

Буква Ґе така ж, як Ге,
Придивляйся-но, синочку.
Тільки ходить буква Ге
Дуже горда з козирочком.
В слові “ґелгать”, “ґава”, “ґрати”
Будем звук цей вимовляти.

Аж тридцять три зорі
Нам світять не вгорі —
На білім-білім полі
Збирали їх поволі.
Ці тридцять три зорі
У нашім букварі!

Голосиста буква А
Нашу книжку відкрива.
Не одна вона іде,
А всю азбуку веде.
Як веселочка жива,
З букв
складаються
слова.

Буква Є.
Яка ж вона?
Наче скибка
Кавуна.
Кавуна хлоп’я
Просило,
Двічі скибку
Надкусило.

Буква І – неначе свічка
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над І.

Гра

Журавель по жабенят
Вийшов на купиння.
А вони усі підряд —
Жух! — у жабуриння: —
Журавлику-журко!
Нумо грати в жмурки!

В поезії є лік, як в мудрому настої.

В. Онуфрієнко

Друже мій, не лічу скільки літ, скільки миль
Ніби тут, ніби вчора було…
І наповнюють душу то смуток, то біль,

Розцвіла барвисто незнайома мова —
Вилетів на щогли вихор прапорців,
Білою голубкою затремтіла знову,
Дівчино, хустинка у твоїй руці.

Незнайома панно, неаполітанко!
Я повік

Не зла жалом — жезлом добра
Будь, моє слово, будь!

Щоб кожний правий тебе добрав,
На подвиг рушаючи в путь.

Не поводатарем, слово, ні —
Супутником йому стань:

Не

І
Мільйонам душ і рук, що сіяли й орали,
Копали руди і варили сталь,
Не вчені, не політики, не генерали, —
Поет-співець державотворцем став.

Це він своїм полум’яним

— В азбуці остання я? —
Налякалась буква Я.
— Ні, не так,
Таки ж не так,—
Заспокоїв М’який знак.—

Після Ю
Та після Я
Там стою
Останнім я.
Хоч між

Стрічок дві,
Один вінок —
Буква Я
Іде в танок.

Коліщатко гумове
До палички приб’ю.
Порадую бабусю –
Змайструю букву Ю.

— Розкажіть про букву Ща!
— А вона така ж, як Ша,
Тільки в неї,— каже Костик,—
Унизу праворуч хвостик.

Каже братик Тимошу:
— Хочеш, букву напишу!
Три стовпці, внизу — межа,
Це для тебе буква Ша.

Сіра гуска їсть овес
І сичить сердито: Ес-с-с!
Сіра гуско, не сварись!
Ось ця буква еС, дивись:
Як пиріг-маківничок,
Наче місяця ріжок.

Буква Йот така ж, як И,
Наче рідні дві сестри.
Лиш зійшов на нею місяць,
Став ріжками догори.