Про мову
Казали: репутація, як дзеркало
- Автор: Іван Низовий
Казали: репутація, як дзеркало.
А дзеркало (буває ж!) тільки дзенькнуло.
Й заступництво одразу ж загуло:
«Подумаєш, розбилося?! То ж скло!»
Казали: «В нього совість, як
Поети
- Автор: Іван Низовий
Небожителі? Що ви!
“Скоромне” вживають,
В рай чи пекло – не вірять.
Атеїсти по суті,
Хоч земної прописки, буває, не мають,
Та гріхами земними до тверді прикуті.
Прометеї?
Працюю, як віл
- Автор: Іван Низовий
Їй-богу, я вірші пишу не для слави,
Тим паче, клянусь, не заради гроша –
В годину тяжку
Для розради-забави
Вигадує вірші душа…
Без цього пропав би на світі, я знаю,
Чи
Мій рідний край
- Автор: Іванна Савицька
Мій рідний край гнетуть окови,
Мій рідний край у боротьбі.
О, як же тут в ім’я любови
Вітчизні помогти моїй?
І серце нищечком говорить:
“Учись, трудися кожний день,
Не
Серце України
- Автор: Іванна Савицька
О Києве! Столице давня, світла!
Ти наша славо, плекана віками!
Твоя краса, що в давнину розквітла,
Подоптана варварськими ногами.
Печерська Лавра, пам’ятник Богдана,
І
І мудрість повинна
- Автор: Іван Низовий
І мудрість повинна
Від серця іти –
Холодного розуму людям доволі.
Як хліба окраєць
Без дрібочки солі,
Як спокій без клопотів і суєти,
Так розум – без серця.
І мудрість
Згадуючи М.Н. Щепенка
- Автор: Іван Низовий
1
До Назаровича в гості
Приїздили ми з Чернявським.
У Назаровича – прості
Пригощання-закуски,
Ані вимушених тостів,
Ні погроз чужим, ненаським,
І душа не
Лети, мій лист, під вітру свист
- Автор: Іван Низовий
Лети, мій лист, під вітру свист
Супроти вітру і супроти
Всілякої супермерзоти,
Лети до милої, мій лист!
Не листопад – один листок,
Не колотнеча слів – три слова:
Надіє,
Поїзд “Львів-Луганськ”
- Автор: Іван Низовий
Від Сяну до Дону –
Із дому й додому:
У Львові мій син,
А в Луганську дочка…
Вистукує поїзд:
– Нікому,
Ні-ко-му
Мостів не зірвати
На наших річках!
Луганські
...В держави не просив ніколи позики
- Автор: Іван Низовий
В держави не просив ніколи позики
І на везіння з долею не грав,
Писав, щоправда, вірші-“паровозики”
І в цьому, може, дещо й перебрав.
Та схаменувся вчасно, –
Ще не
Од сивих дум сивіє голова
- Автор: Іван Низовий
Од сивих дум сивіє голова,
Од сивих дум я серцем молодію
І виколисую в душі надію
На ще ніким не сказані слова.
О, віро в золоте своє перо,
Яка ти по-дитячому наївна,
Яка
Наболіле не тільки мені
- Автор: Іван Низовий
Літературні “генерали”
(Чи на новісінький лампас,
Чи про запас) всі гонорари
Повідбирали ласо в нас.
І, відповідно ж, видаються
За наш рахунок – чин є чин, –
Їх доньки
Рідним яничарам
- Автор: Іван Низовий
Ви,
Народжені в Україні,
Хоч і з прізвищами на «ов»,
В незбагненно сліпій гордині
Відчуваєте і донині
В своїх жилах «московську кров» –
Мішанину «кровей»
Трилисник
- Автор: Іван Низовий
Яка притишена печаль!
Громово стукає наручний дзиґар
І чути, як тече по венах кров.
* * *
«На вгороді верба рясна…»
А під тою під вербою
Сива жінка зажурилась.
*
...Епіграми на тему
- Автор: Іван Низовий
Набивши руку на дрібній халтурі,
Плануєш ти пролізти у велику
Літературу. Що ж, в літературі
Великій ще наб’ють тобі і пику!
* * *
Намітив ти собі орієнтири
На
На мотив японських хайку
- Автор: Іван Низовий
Кохаюсь в рідній мові:
Сам з собою
Спілкуюся полтавським діалектом.
* * *
Вечірній дощ прополоще
Цинкові ринви – вранці
З них ластівки защебечуть.
* *
...Один лишився сам на сам
- Автор: Оксана Лятуринська
Один лишився сам на сам.
Нема ні кревного, ні друга.
І любкою — помститись туга,
і туга — подругою дням.
Отак натрапити зненагла
вполудне чи в досвітні роси
і бачити — о
Я в чисті лірики хотів
- Автор: Іван Низовий
Я в чисті лірики хотів,
Щоб завжди бути архічистим,
Та на шляху буття крутім
Зробився голим публіцистом.
Мене собаками цькують
Цілеспрямовані естети
І графоманам
Поголюся - помолодшаю
- Автор: Іван Низовий
Поголюся – помолодшаю,
може, ще й порозумнішаю,
з вух зніму гарячу локшину,
депутатами навішану.
Прикуплю на ринку маселка
(на добро не звик скупитися!),
страву класову і
Я легковажу словом не щодня
- Автор: Іван Низовий
Я легковажу словом не щодня,
Точніше, не завжди словами граюсь –
Я словом і караю, і караюсь,
Ним дихаю й від нього задихаюсь,
Воно в мені пече – не схолоня,
Я ним грішу і
Сторінка 28 із 47
Чудовий! Коли поруч.....