Про мову

На першім плетиві осінніх павутинок
Тремтить останній промінь літа.
Я доснував уже старий спочинок,
Новим рука моя зігріта.

З нового прядива, із льону листопада
Сную починок

Не до тебе пливли скандінавські герої,
Бойовими човнами розкинувши стан.
Ні вінками Атен, ні руїнами Трої
Не прославив тебе чужоземний Боян.

Хто повірить словам, що Андрій

Настали ночі темні і глибокі,
І в тиші вогкій туляться сади.
Спадають німо в течію води
І листя, і зірки мільйони років.

Куди у тьмі не йди, не чутно кроків,
В таємній тиші

Гіркий полин сивіє в межах,
На гонах – жито, пшениці.
Війна…
Хліба лягли в пожежах.
Лиш полини, мов ті бійці,
Стоять в обпалених одежах,
При них – бездомні

Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржі,
Пеленає революції мовчазні жертви
Моїх думок розпатланий кужіль.

Застигла тиша і скиглить
Круків примарною

Клавіатурте розум, почуття і волю —
клавіатурте!
Шукайте метрополію свідомого життя.

Собака почуває проміння сонця,
а ти — о чоловіче — ти знаєш блиск
байдужих

Я відчуваю дім планети свої,
Як гомін електричних хвиль
По радіо ловлю.
Ось Лондон корчиться
Фокстротом брязкітливим,
Ось Ейфель журно запіпікав
Говіркою Морзе
Мелодію

Є шлях — вперед. Є шлях без вороття.
Шляхів, шляхів на білім світі!..
Та є один — немов саме житія,
Його ніяк не можна повторити:

Шлях у минулі, у далекі дні,
У глиб століть,

Людина довго існувала в світі
Без радості, без болю і стремлінь,
І міліони літ були прожиті
В постійній зміні людських поколінь.

Вона навчилась звіра полювати,
Все винайшла:

Видатному митцеві Опанасові Заливасі

У Нью-Йорку

Очима — вікна.
А в кімнаті
Високі чола білих стін.
Будь хоч і сто раз головатий —
Ти перед

Стережіться, поети, глибинного слова,
Для якого не треба блискучих прикрас.
Гіркота його вічна і ніжність раптова
Мають силу цілющу і спалюють нас.

Оповиті нуждою і славою,
У ночі бездонній чаші
Золотими рибами плавають
Негаснучі вікна наші.

Ми сонце стрічаєм працею
І працею проводжаєм,
І все таки наша

Ой поля ви, поля!
Мати, рідна земля!
Скільки крові і сліз
По вас вітер розніс!

Він розносив кругом,
І Дніпром, і Дністром,
В Чорне море котив,
Босфор кров’ю

Пригадуєш? –
Ясніло небо чисте,
Куди не глянеш —
Мир і благодать.
А мі учились в полі попадать
В мішень,
яка зображує фашиста.
І скоро ціллю виповзла живою
Зі

Був червень.
Сонце у вікно.
Коли за містом блисне,
Я прислухавсь: чого воно?
Чи так, а чи навмисне?
Гриміла битва вдалині.
Вдягнув шинелю сіру.
Ти владно мовила

Благословен, хто простує во ім’я Господнє,
Благословен, хто бореться за щастя народне.
Але проклятий, хто служить справам людсько-панським,
Але дурень, хто йме віру брехням

…відібравши від його в дарунок книжку творів “З давнього зшитку”.

Дарунок твій любий “Із давнього зшитку”
З великим спасибі я взяв до ужитку.
З утіхою серця його

Ой яка чудова українська мова
Де береться все це, звідкіля і як
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,
Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак.

І така ж розкішна і

Зовсім світ перевернувся,
Не так усе стало:
Кривда всюди на покуті,
А Правди чорт-мало.

Край порогу нема місця,
Мерзне за дверима;
Бідна Правда не багата,
а Кривда з

Підвів мене Господь-Бог
до великої тиші
й спитав:
що ти можеш
на ній написати?

Я сказав, що хотів би
написати по цій ось тиші
ще таку тишу,
заради вслухання в