Про мову

Дорікає мати доні:
— Ти жівйош у Кієвє,
А нє гдє-то у Рязані
Чи в каком Тетієвє,
Но язик ти украінскій
Знать нє собіраєшся.
Говору тібє об етім,
Но ти возмущаєшся.

У суді про аліменти справу розбирають.
– Скільки з жінкою жили ви? – Панаса питають.
Той стоїть у гордій позі, крутить головою
І запитує нахабно:
– З чийою? З мойою? –
Молодий

Садівник під деревину
Гній кладе і воду ллє,
А вона в ясну годину
Золоті плоди дає.
У поета-гумориста
Все виходить навпаки:
Він плоди дає, а критик
Збоку кида

Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Далі.
— Гоголь.
— Далі.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Далі,

Поселились Федько й Катря в новому будинку
Ставлять меблі. Почепили на стіні картинку.
Раптом чують тріск і скрегіт у вечірній тиші.
Катря вдарила в долоні:
— Вже шкребуться миші…

До папуги в зоопарку
Підійшов гусак.
— А чого це ти, — питає, —
Зажурився так?
І чому у тебе, друже,
Голова в бинтах?
— Ех, — сказав йому папуга, —
Ти щасливий птах

Прибув Сава до Києва
З дружиною в парі.
Продавали сало, м’ясо,
Яйця на базарі.
З покупцями торгувались,
З людьми говорили.
Потім пішли Хрещатиком
На Дніпрові схили.

Виступав приїжджий лектор
На колгоспній сцені.
А слова були у нього
Мудрі все та вчені:
— Адекватно — дедуктивно
— Ерго — апріорі —
Ірреальний — консеквентний —

Причепились до студента
Лихо та біда:
Неборак англійську мову
Втретє вже склада.
Треться, мнеться, посміхнеться
Не поможе ж плач.
— І чого б я посміхався? —
Злиться

У трамваї повно.
— Что ви за народ?
Впереді слободно, проході вперод!
Ти чево, чувішка, прьося на носок?
Опупєла, что лі? В головє пєсок?
Нікакіх пойнятій об культуре нєт.

Сказав якось Федір Галка
Занозі Панькові:
— Ти чому не розмовляєш
На вкраїнській мові?
— Зачим вона мінє нада? —
Прошипів Заноза. —
Што я — дядько тібє, что лі,
З

Розказує у пивничці Данило Семену:
— Ось я, простий роботяга, а взяв жінку вчену.
Довго вчилась в інституті, знає аж три мови.
Які у нас інтересні бувають розмови!
Прийду, бува,

— Запам’ятайте, — каже вчитель, — що архаїзми — це слова,
Які до того застаріли, що їх ніхто вже не вжива.
Які ти знаєш архаїзми? — спитав він Бублика Петра.
А той задумавсь на

— Я оце в газеті, синку,
Про таке читаю,
Що папір в країну нашу
Завезли з Китаю.
Так виходить, що паперу
Не було до того.
Як обходились учені
В ті часи без нього?

Розмовляє наша мова
З Руським Язиком.
– Мы с тобой, – Язик говорить, –
Не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый,
Мой родной орел
Тем, что ныне в Украине
Мало русских

Двох слів без цитати зв’язати
Раніше не міг кандидат,
А нині наводить цитати
Про те, що не треба цитат.
Тепер він шельмує завзято
Цитати, що в моді були, —
Цитати, які в

Прибіг якось до райради Тягнирядно Сава.
— Прошу прізвище змінити. Ось моя заява.
Бо моє вже застаріло, допотопним стало.
Я нове собі придумав — Тягниодіяло.

У столичнім зоопарку
Мавпа бігає по клітці,
Крутиться з розгону
І гукає до сусіда:
— Привіт Шимпанзону! —
А той пальцем кличе мавпу:
— Підійди близенько.
Не зви мене

Чоловік у капелюсі —
Цяця не проста —
Літню жінку на базарі
В’їдливо пита:
— Ви чому страшну за масло
Гилите ціну?
Я ось, доктор і професор,
Вірте, не збагну.
— Не

У природі має місце
Мішанина всяка.
Подружились на подвір’ї
Кіт і злий собака.
Кіт хвалився-вихвалявся:
— Більш не буду нявкать.
Щоб довір’я заслужити,
Буду тільки