Пісні

(забавка)

Чук, чук, чук, чук!
Наловила баба щук.
Роздивилась в казані —
То не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Наловив дідуньо щук.
Роздививсь у казані —

Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.

Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з

— Мила доню, йди по воду!
— Як же йти в таку погоду?
Палить сонце,
Дме вітрисько,
До криниченьки — неблизько:
Сонце личко попече,
Вітер кіску посіче!
— Катю! Гайда в гай

Походжає у неділю
Галя по садочку
У мережаній сукенці,
В пишному віночку.

Той віночок — з нагідочок
Глянуть любо-мило!
Брошку з мальви
До сукенки
Галя

Вівчарям замало треба:
Зелен луг — ряденце,
Та сопілка ясенева,
Калинове денце;

Та із їжею торбина:
Сало, солі дрібка,
А до солі — цибулина,
Хліба добра

Фіолетовий заєць сидить
сторожує жито,
а сонце зійшло
й похвалило його,
по голівці погладило,
довгі вуха поголубило.

На велику квітку –
велика бджілка,
на мале квітеня –
бджоленя:
оска така,
ледве мріє,
тонко-тонко
дзуміє.

Білі лисиці
Із лісу прибігли,
Із лісу прибігли,
На шибку сіли,
Заглядають у хату,
Зазирають, пухнасті,
Чи немає курочки,
Щоб украсти.

Плавають гуси по небу
І самі із собою цілуються,
І самі собою милуються.
Котик хотів і собі
По небі синьому походити,
Білі хмарки половити.
Котик на синє небо ступив

Мені сонечко
Пальчика ощастило:
Летіло-летіло
І на мізинчика сіло.
А я його й питаю:
Дудень, дудень,
Дудень,
Скажи,
Коли буде
Полудень?
А воно
Сказати

Дерева самі
собі ноги гріють
листям,
самі себе сіють
і діток своїх
зігрівають
листям
і колискову співають
під акомпонемент
вітру.

За українською народною казкою

Розповіла цю казку баба дідові,
А дід переказав її сусідові,
Сусід – кумі, що стрілась на толоці,
Кума – дочці,
Дочка мала – сороці,

— Ти чому, плаксун-трава,
Колисанку оплела,
Колисанку оплела,
Всю сльозами залила?
Я тебе, плаксун-трава,
Ухоплю за вихорець,
Ухоплю за вихорець
Та й закину на

З Ірини Снєгової

А є нові пілюлі – від печалі.
Вас ними лікарі не пригощали?
Одну ковтнете (нуль чотири грами) –
І туга розпрощається із вами.

Пілюлі нададуть вам

— Наш вовк на спецдієту сів:
Їсть лиш худеньких баранців.
— Чому ж він жирних не вживає?.
— В кошарі жирних не буває…

Один гість,
А кухарок шість.
Гість
Гризе кість.
А хто ж м’ясо їсть?..

У бочці жив філософ Діоген.
Купує бочку і філософ еН.
Та ні, не буде еН у бочці жити:
Він хоче огірочків насолити.

А на горі на Мочарній
Живуть звірі незвичайні:

З одним вухом, з одним рогом,
Смичуть сіно там під стогом.

А у тих, на полонині,
Не хвости, лиш половини.

А ще далі,

Я приходжу у гості
До старезного дерева
! розмовляю
Як з прадідом
– Доброго вечора, прадіду!
Як ваше здоров’ячко?
Чи не болить ваша рана
Із шведської?
Чи не болить

І
Лину
на крилах зозулі…
Наді мною
пташина дорога –
Чумацький Шлях.
Лину –
душа завмирає.
І піді мною
дорога пташина –
купави засіяли зорями