Пісні

В орляток
Виросли
Вже крила:
Вгорі
Орлята
Пролетіли.
Під хмарами
Рідня
Крилата:
Орел,
Орлиця
І орлята.

Зацінькала
Синиця —
Цікава
Витівниця:
– Це
Горобці
В альтанці
Танцюють
Вранці
Танці.
Ой, гуць-
Гуці!
Штанці
Куці.
Куці
Штанці
У

Дзьобнув
Хлібця
Горобець, —
Дзьоб
Обтер
Об
Стовбурець.
Барабольки
Подзьобав,—
По бруківці
Пострибав.

Над шляхом
Явдошка
Шукала
Волошки.
Явдошко,
Волошки
Шукати
Облиш:
Над шляхом
Ти знайдеш
Один лиш
Спориш!

Жоржик-лежень, лежебока,
З лежебокою морока,
Женя каже: — Не лежи,
Жито жати поможи.—
Лежень каже: — Може, жалко,
Жалко, Женечко, лежанки?
Що ж, як будете ви жати,
Зможу

Борщик
У горщику,
Щавель
У борщику.
А до борщу—
Ще й
По лящу.

Алла з школи поверталась
З «Домоводством» у руці:
— Мамо! В школі я навчалась,
Як пекти смачні млинці!

Де, мамуню, в нас мука?
Дай-но масла, молока!
Я сама млинці

— Що це в тебе знов-таки
Двійки в зошит сіли?
У диктантах помилки
Знов зачервоніли?

— І чого б я приставав?
Бачиш, яке діло —
Я перо погане мав
І рідке

— Розкажи, як в змаганнях шкільних
Ти із бігу усіх переміг?..
— Ну, спочатку я, значить, — побіг,
Ну, а потім я, значить,— прибіг!

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?

— Та нічого, все як слід…
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні

У Милочки-крутилочки
Є дзиґа заводна:
Як заведеш —
Покрутиться
І спиниться вона.
А Милочка-
Крутилочка,
Мов дзиґа, так і так —
Все крутиться
Та крутиться,
Не

На Дніпрі веселка сяє,
Обрії ясні.
Пісню дівчинка співає
Про щасливі дні.
А як пісню проспівала
Й стала на горі, —
Довго їй аплодували
Хвилі на Дніпрі.

А ми шпаківні будували…
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.

І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі

Зимонько, де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду…
А зима гукає: – Йду!

Це — Марічка
Невеличка:
Чепурненька,
Як мазничка!

— Гавчик, Гавчик!
Де блукав?

Дома чом
Не ночував?

— Я комору

Вартував:
Жучці гавкать
Пома-ГАВ!

Пригощає кицю кіт:
— Пообідаємо ласо!
Щоб скоріш скінчить обід, —
Ти їж борщик, а я — м’ясо!

Хто не знає віслюка?
В нього вдача он яка:

Запряжи, чи так веди,—
Упирається завжди.

Я лозиною жену,—
Зву його НІ — ТПРУ — НІ — НУ!

Я велика-
Превелика
Ціпуціпа-
Задерика.
Я велика
Цяця,
Всі мене
Бояться:
ПІ-ПІ-ПІ!

Став говорити
Осел свині:
— Люблю я квіти,—
Вони смачні!

Свиня ослові:
— Хро-хро! Авжеж!
У них чудове

Коріння теж!