Пісні

Козаку — корчмар пикатий:
— Не збагну лишень,
Що тобі подарувати
В народження день?

Той обняв його за плечі:
— Якщо друзі ми,
Подаруй мені на вечір…
Ключі від

Ти у гаях, озерах і долинах,
Ти у розлогих вербах і калинах.
Ти вся в льонах, що грають як перлинки,
Ти рідна мати Лесі Українки.

Приспів:
Гойда, як море, Світязь

Виступа козак Бурулька:
— Товариство, слухай річ!
Хто мені поверне люльку,
Буде мати могорич!

Здивувався парубійко:
— Хтось поцупив? Дивина!
І коштовна

В сад вишневий стежка пролягла,
де вінок черешня одягла.
Скільки щастя в мене й мрій,
ти прилинь, прилинь мерщій, –
Нам кохати доля нарекла.

Приспів:
Розцвіла в

Потьомкіна всі знали козаки
Як ледаря, свавільця і драпіку.
Що не попросиш — зробить навпаки:
Така порода панська споконвіку.

От їх товариш вскочив у біду,
Сердезі

Є у лісі хатка,
Хатка невеличка.
В ній живе-зимує
Чепурна синичка.
Хоч кругом надворі
Холодно, сніжисто,
А у хатці тепло,
Затишно і чисто.
Простирадла з

Сніговиця замела
Всі дороги до села,
Всі дороги і мости —
Ні проїхать, ні пройти.
Лиш гудуть стовпи кругом
Та антени над селом.
Це вони несуть до хат
Телефільми для

Пісня — то мрія про щастя майбутнєє,
Полумінь перших огнів,—
Перше кохання вовік незабутнєє,
Пісня — то щастя зрадливе, облуднеє,
Повне привабливих снів.

Пісня — голос

Слова недоговорені, приборкані пісні,
Летіть в краї надзоряні, як пташки голосні!..
І мрії недомріяні в буденщині життя,
Словами неопірені, летіть без вороття!

З грудей моїх, як

Ти звідки, пісенько весела,
До мене пташкою прийшла?
— Перелітала рідні села,
Твоє коханнячко знайшла.
— А що там, пісенько, чувати?
Що діє дівчина моя?
— Переказала

Знов до нас весна прийшла,
Тепле сонечко знайшла.
І в блакитні бережки
Проклада свої стежки.

Приспів:
Ми наробим з папірців
Пароплавів-плавунців.
Хай

Я скажу вам по секрету,
Що у вербах за ставком
Ми зробили дві ракети
З меншим братиком Грицьком.

Заховали їх у лузі, —
Бляшані вони у нас.
Але снилось мені, друзі,
Що

Подивися, любий татку,
Я зробив з фанери хатку.
Прикріплю її надворі,
На березі білокорій.
Хто в цій хатці буде жити,
Як задмуть вітри сердиті,
Як настануть заметілі
І

Ave Maria!
кличе дзвін,
захід паленіє,
ще день один…

Ave Maria!
вечірня тінь
од вежі синіє
на схід, в далечінь…

Ave, Вкраїно!

Жайворонок високо в блакиті,
сонце топить водяную сталь,
тіло спутали промінні ниті,
хтось шепоче: “Дув тоді містраль…”.

Набік книжка! Підсідає стиха
і ластиться півзлінива

Між межами жваво, живо
Жовте жито жнуть женці.
Розпочалось нині жниво,
Серп аж пріє у руці…
Сніп за снопом ув’яває,
Он лежить цілий покіс!
Жарту жвавий жнець не

Мрії злеліяні, сни перемріяні
Довго я в серці складав,
Сльози колишнії, ночі невтішнії
Я на пісні перелляв.
В них поскладалося все, що кохалося,
Все, що прожито

Промайнула темна нічка,
Зорі зсипала за тин…
І Ганнуся-степовичка
Поспішає до машин.

А з машинами — на поле:
До комбайна, до пшениць,
Де видзвонюють навколо
Голоси

І буде нове небо й нова земля…
Біблія

Я бачив море: скляне, спокійне,
без сліду хвилі, без сліду руху,
в беззвучність мертву і безнадійну
даремно вістря втиналось

Хвиля хвилю розбиває –
Потопає крові мак.
Не втечеш, ворожа зграє!
На чайках буремно грає
З козаками Сагайдак!

Яничари – кляте зілля,
Буде герць, що тільки ну!
На