Пісні

Джміль,
Оса
Та бджілка,
От і вся
Лічилка!

Пам’ятаю тебе
В полинялій червоній хустині,
Білим вогником тліла ромашка в смаглявій руці.
На пероні шуміли над нами гілки тополині
Та летіли в степи до високих могил

Не знаю, де ця приказка взялась,
Яка звучить, нівроку, знаменито:
Мовляв, Іван з Миколою вась-вась —
Це значить, що все буде шито-крито.

Водій щосили натискав на газ,
Аж

Усе життя циганив “до зарплати” —
В сусіда, в брата, у куми, у свата.
Тепер регоче, радий:
— Ги-ги-ги,
Не доведеться
віддавать борги!

Хай лежить з подряпаним лицем
І в друзки розбив нову машину,
Так зате ж промчався з вітерцем —
Кілометрів
двісті на годину.

Гліб на трибуні — просто геній,
Та виступати більш не буде:
Відбив, сердега, всі легені,
Коли гатив себе у груди!

Є філософія своя
У тих, що часто гнуть хребти:
— Спочатку ти скажи, хто я,
А потім я скажу, хто ти…

Як захочу –
маю малинові коні,

малинові коні –
на долоні,

на моїй долоні –
ягоди червоні.

Мати, мати, материнка,
пів’яблука – половинка.

Пів’яблука мого –
половинка твого.

Грими, грими, могутня пісне,
Як ті громи весняних бур.
Хай знає панство ненависне,
Що наша армія, як мур.

Ми стали волі на сторожі,
Ми їй не зрадимо ніде.
Дрижіть,

Повійте, вітри полудневі,
На мій таємничий садок,
Хай пахощі ніжні поллються
З моїх щонайкращих квіток.

З пахучих листочків поллється
Розкішний весни аромат,
Прийди, мій

Понад пожовклим очеретом,
Високо в хмарі, верх землі,
В далекий край повільним летом
Летять журливі журавлі.
Летять довгенькими ключами
Понад розлогими ріллями…
Кру-кру,

Осінь в саду розлилася,
Осінь, як повінь, червлена.
Вишня в багрець одяглася,
Мов молода наречена.
Мов молода наречена
Вишня в багрець одяглася.

Листя, крудляючи,

Праця титанів,
Зоряних сердець!
Не перестане
Їх вільний герць.
Високо тоне
В повітрі, мов птах;
Хто ж тобі, доме,
Виведе дах?

Тендітні й слабі
Проклинають наш

Ілько, щоб скриньку збити,
Взяв цвяхи й молоток,
Та скоро він сердито
Жбурнув його в куток.
— Цей молоток,— зітхає,—
Чудний діставсь мені:
По пальцях попадає,
А по

Шляхтич хвалиться дружині,
Як він бився з козаком:
— Він мене кийком по спині.
А я його — кулаком!

Ні, не вдався я до втечі,
Знов у битву — напролом:
Він мене кілком у

Козаку — корчмар пикатий:
— Не збагну лишень,
Що тобі подарувати
В народження день?

Той обняв його за плечі:
— Якщо друзі ми,
Подаруй мені на вечір…
Ключі від

Ти у гаях, озерах і долинах,
Ти у розлогих вербах і калинах.
Ти вся в льонах, що грають як перлинки,
Ти рідна мати Лесі Українки.

Приспів:
Гойда, як море, Світязь

Виступа козак Бурулька:
— Товариство, слухай річ!
Хто мені поверне люльку,
Буде мати могорич!

Здивувався парубійко:
— Хтось поцупив? Дивина!
І коштовна

В сад вишневий стежка пролягла,
де вінок черешня одягла.
Скільки щастя в мене й мрій,
ти прилинь, прилинь мерщій, –
Нам кохати доля нарекла.

Приспів:
Розцвіла в