Пісні

Гул валами важко йде,
Вітер вигнаний гуляє —
Масляниста, синя димка:
Маслянисто-вогкий пил.
Вал крутошний, на каменя спотикнувшись,
Підривом вдаряє уверх
Та й осідає

Подивись на мене Йольцю –
(Очі – вогкий сад).
М’які лінії схили до мене –
(Яблука в саду).
Задрімав огник в заснулих віях твоїх очей,
Тілько тіло дихає плодінням,
Наче дощ

Пахне хліб,
Як тепло пахне хліб!
Любов’ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.

Ать-два! Ать-два!
Будь розумна, о мишва!
Треба вкрадьки, треба нишком,
хитрувати треба, мишки.

Мишіан, наш полководець,
вчив хвостатий свій народець:
— Нападайте, коли

Наче в казці – усе збулося.
Давні марення, тихі сни.
П’яно пахне твоє волосся,
і над нами – ніч війни.

Місяць зводиться із туману.
Небо тьмариться голубе.
Мов холодну

Вже гуляють третю добу,
день і ніч гуляють,
і музики вже втомились,
спочину не мають.

«Пийте, скачте, лебедики!» —
господар мовляє;
часом собі в коло піде,
гучно

Строю, строю теорбанок
на весільні, ясні тони…
Щось не слуха теорбанок,
не співа щось погулянок, —
що заграє — вічно стони.

Пишне, золотисте, жито колосисте
Стоїть мов стіна;
Колосся схилилось, ніби зажурилось,
Що женців нема.

І чую я, чую, як колос сумує,
Що нікому жать;
Здається він плаче,

На скелі високій сиджу одинокий,
Круг море синіє безкрає та хвилі…
Про тебе гадаю, моя чорноока!
Лягла ти, спочила у тихій могилі!..

Зорею ясною, пишною, святою
Недовго для

Пригадую: Юрга*, солдати,
Над ешелонами пісні.
А збоку — назнайома мати
Чогось ридала по мені.
Відкіль їй знати, що додому
Я вирушав, а не кудись?
Відкіль тій матері

У нас із вами одні дороги,
У нас із вами одні тривоги.
Та будьте громом, а не відлунням.
Дорогу юним! Дорогу юним!

Батьку, ми ровесники з тобою.
Обірвав свинець твої літа.
Над твоєю двадцять третьою весною
Вічність проліта.

Розминулись ми навік з тобою.
Ти мене не бачив, я — тебе.
У

Густий морок скрізь по хатах,
Густіший в будинках,
Що нема душі живої
В сестрах українках.
П. Куліш

I
Ой гримлять, гудуть музики у велебно

Послухате мою пісню,
Я вам заспіваю
Про гарну дівчиноньку,
Якую я знаю;
Русявая, круглолиця,
Очищі чорненькі,
Моторная, як на диво,
Ротичок маленький;
Як квіточка,

У дворі, де клен дріма,
Ходить пісенька сама
Крадькома.

Як мелодія струмка,
І грайлива, і легка
Пісенька

Я мерщій у двір майну,
Пісню там наздожену

У нас сьогодні весело
в дитячому садку:
ялиночку принесено,
поставлено в кутку!

Так гарно-гарно прибрано
ялиночку у нас
і блискітками срібними,
і безліччю

…А дощ, як просо з лантуха,
Сійнув, сипнув навкіс,
І вигнулася райдуга,
Мов залізничний міст.
У вербах грім відлунює,
І нам здалось на мить:
За річкою-красунею
Десь

Чудовий бант, святковий бант
Розквітнув на долоні,
Немов усміхнених троянд
Пелюсточки червоні.

Дивлюсь то зблизька, то здаля,
Затамувавши подих:
Мій бант горить і не

На ялинку біля плоту
Ронять клени позолоту,
І чіпляються листки
За гілки, за колючки,
Наче іграшки.

Де не взявся вітерець,
Непосидько-пустунець,
Заходився коло хати
Жовте листя підмітати,
Листя те, що натрусив
Уночі з колючих слив.