Пісні

Пташка пташку доганяє
Бистрим летом вилітає,
Срібним крилом крає хмару,
Злотим дзюбком кличе пару:
Люба, любиш цвіт?

Лучі сонця засміялись,
Як ті пташки доганялись

Наша мама – чарівниця,
Вміє чарувати:
Візьме голку, візьме нитку
І кусочок вати,
І дивись — уже у неї
Біле ведмежатко,
Або зайчик довговухий,
Або козенятко.
А,

У сестри є ковзани –
Ціле горечко мені!

Як іде тепер гуляти,
То мене не хоче брати.

— Я на ковзанку іду,
Ти впадеш там льоду.

Нащо б я таке казав?
Я ще й разу не

Ой зазулька вилітала,
Сіла, пала, закувала:
“Куку, мій молодче!
Куку! чуєш, як я кую?
Весну чую, рай віщую —
Чого-ж плачеш, хлопче?”

Ой тим лугом, тим зеленим
Йшла

Срібна річка в сонцю грає,
Синьо в’ється, злотом сяє —
Рибки скачуть плесом филь; —
Гей ті рибки під водою
Ми любуємся ігрою
В блеску сонця, в зміні хвиль,

Наші мрії як

Кажуть,
є у лісі звір —
жовтоокий Жонжовір,
а у нього є дружина “ —
жовтоока Жонжорина.
Я сьогодні
в ліс ходив,
їх зловив у квітах,
до корзини посадив,
та забув

А я найбільше хочу
зробити так, щоб діти
були завжди щасливими
у всьому-всьому світі,
щоб ні війни, ні голоду
ніхто й ніде не знав,
щоб кожен день до кожного
приходив,

Там, де вишні нам під ніжки
Обсипались на доріжки,
Квіти сипляться з вишень!
Там гуляють наші діти,
З уст їх грають самоцвіти
Перлами моїх пісень.

Знайте, діти, кілько

Ой чого-ж ти рожевієш —
Золота зірничко?
Що, дівчино, ти не скажеш,
Каже твоє личко…

Виглядайся крізь люстерко,
Сама як малина —
Твоє личко як яблочко
Стало як

Ти сама прийшла до мене,
Та між нами щось студене
Всунулось мов змія —
Ти жалілась, що пропало,
Що найкраще нас єднало,
Бо не той став нині я!

Я не той став! — правду

Чому то ти очка спустила,
Як я в тії очка глядів?
Ніщо я до тебе не мовив,
Нічого казати не смів!

Чому то ти стала як рожа,
Як я лиш за ручку узяв?
Нікого не було в

Каруселі —
річ весела,
не побачиш тут
сумних.
Але наші каруселі
не лише
веселий сміх.

Вам відкрию таємницю —
тільки ж ви
не прохопіться!
Якщо хочете вже

Малювати сіла Ліза,
Та бере її одчай,
Бо у голову не лізе,
Чим малюнок розпочать!..
Довго думала-мудрила,
Аж затерпла голова!
І раптово зрозуміла:
“Треба сонце

1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили, —
шукайте й знаходьте!
Я все покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки, будь ласка,
уважно

Коли б заманулось раптово
жирафу
пошити краватку,
то, певне, кравці
повинні б були залізати
на шафу,
тримаючи метр у руці —
щоб шию обмірять жирафу.

Була б та

До нас журавлик прилітав,
Він гарні віршики читав
Про синє небо і весну,
Про Чорне море і Десну,
Про Україну – рідний край…
Ти ще раз, друже, прилітай!

Серед поля стоїть хлопчик
по коліна у траві,
позолочений віночок
має він на голові.
і до вечора за сонцем
обертається навкруг…
Здогадалися ви, хто це
і як зветься сонця

– Лисичко, лисичко,
Де була цілу нічку?
– Я була у півника,
Півника-іменинника…
– А що в тебе у мішку?
– Кукуріку!

Лежить під листям огірок,
Увесь до ниточки промок.
Навколо нього огірочки –
Його малі сини і дочки.
Вони водичку п’ють ковтками,
Щоб завтра стати огірками.

На городі я сапав,
дві морквини відшукав.
З’їм одну я, ну а другу
я віддам зайчатку – другу.