Пісні

На дереві жовкне по осені лист…
Свій вік переживши, сідий бандурист
Підвіконню пісні співає.
Біжить чередою за ним дітвора,
Сідого проводять з двора до двора,
А дід на бандуру

Ми не бажаємо срібла ні злата;
Танці та пісні — наша охота;
Нащо нам срібло? — хвилі біліші;
Нащо нам злото? — піски жовтіші.

Як рибки — в хвилях весело граєм;
Як пташки — в

На від’їзд із Полтави М. М. Лонгінова 22 травня 1842

А доки ж нам у Полтаві
Бить байдики, пане!
Наробив єси вже слави,
Чи надовго стане?
Порозтринькав все дівчатам:

Балада

“Нуте, хлопці! швидко, шпарко!
Музики, заграйте!
Гей, шинкарю, гей, шинкарко,
Горілки давайте!”
Ріжуть скрипки і бандури,
Дівчата гопцюють;
Хлопці,

1
Липень липовий цвіт
Нахилив до воріт,
Каже: — Чуєте, люди,
Кличу бджіл звідусюди:
Цілий рік кожна хата
Буде медом багата.
А ще в мене доволі
Є роботи і в полі.

(Казка)
На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне;
Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне,
Хоч в око стрель тобі, так темно надворі.
Уклався місяць спать, нема ані зорі,

Бредуть хлопчаки жовтороті.
Між ними патлатий “чувак”
Бряжчить на дешевій гітарі
І каже кумпанії так:
— Послухайте штучку, реб’ята,
На давній ізвєсний мотив.
Його я злегка

Йшло їх троє на вечерю
В ресторан через бульвар.
Тільки ткнулися у двері,
А назустріч їм – швейцар!

Козирнув на знак пошани
І подав солідний глас:
– Вибачайте,

Дід Терешко із села прикотив у Київ.
Подивитися метро він давненько мріяв.
Увійшов, немов у храм, в станцію чудову.
— Де тут каса? — запитав дівчину бідову.
Та сказала: — Біля кас

Повернувся бравий хлопець
З армії додому
Та й розказує про службу
Дідові старому.
— Не страшний ніхто нам, діду!
Маємо ракети
Ті, що ціль накрити можуть
На краю

Чоловік як сяде бритись,
Так і почалося:
— Ну й дере ж клятюща бритва!
Просто рве волосся…

І не витримала жінка:
— Це вже ти нечесно…
Я картоплю нею чищу —
Так бере

Укусив когось барбос. Кров тече із рани.
Потерпілий закричав, збіглись горожани.
— Та чого ж ти ловиш гав? Ти ж умреш від сказу!
Обмочити кров’ю хліб треба було зразу
І обмочений

Клим Якимові позичив гроші на машину,
Як говорять у народі, виручив людину.
І набрався ж неборака лиха та мороки!
Той Яким не повертає грошей вже два роки.
Клим до нього

Ну й цікаве ж хлопченятко
Росте у сусіда!
От і вчора по вечері
Запитало діда:
— Чом письменники колишні
Псевдоніми мали,
Не своїми іменами
Себе називали? —
Дід

Повернувсь Кузьма з роботи,
Освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму
Та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає
Журнали й газети,
А дружина варить, смажить,
Готує

Ішла кума зніматися, говорив їй кум:
— Як почнуть тебе знімати, ти шепчи: ізюм,
І роби отак губами, наче п’єш компот.
Вийде в тебе на портреті невеличкий рот.

А тепер кума ховає

З Езопа

З левицею зустрівшись у гаю,
Свиня сімейку вихваля свою:
— Погляньте-но, які у мене паці!
П’ятнадцять штук,
і гарні всі, як цяці.
А що у вас? Дитятко лиш

Солов’ї змагалися
У зеленій хащі –
Один тьохне хороше,
Другий – іще краще.
Пісенька виходила
Надзвичайно вдала.
Ворона горластого
Заздрість заїдала.
Від тієї

Обікрали стару бабу,
Сидить майже гола.
Прийшов сержант міліції
Складать протокола.
Розпитує про злодюгу,
Який він із себе.
— Здоровенний! — каже баба. —
Похожий на

У природі має місце
Мішанина всяка.
Подружились на подвір’ї
Кіт і злий собака.
Кіт хвалився-вихвалявся:
— Більш не буду нявкать.
Щоб довір’я заслужити,
Буду тільки