Пісні

Двісті літ стояла церква та й музеєм стала,
Щоб публіка по квиточках її оглядала.
Зайшла баба до музею, цілує ікони,
Відважує на всі боки низенькі поклони.
Біля виходу картину

Старшина бабусю лає:
— Сорому не маєте.
Ви чого ото з трамваю
На ходу стрибаєте?

А бабуся з переляку
Жалібно захлипала:
— Та хіба ж то я стрибала?
Я, синочку,

Солов’ї змагалися
У зеленій хащі –
Один тьохне хороше,
Другий – іще краще.
Пісенька виходила
Надзвичайно вдала.
Ворона горластого
Заздрість заїдала.
Від тієї

Ну й цікаве ж хлопченятко
Росте у сусіда!
От і вчора по вечері
Запитало діда:
— Чом письменники колишні
Псевдоніми мали,
Не своїми іменами
Себе називали? —
Дід

Виграв дід автомобіль,
Вивчивсь на шофера
І боїться над усе
Міліціонера,
Бо порушив десь права,
Як летів під гірку,
І пробив йому сержант
У талоні дірку.
Раз до

Якось піп ходив по ринку,
Видивлявся дешевинку.
Раптом глип: іде Балда,
Гордовито погляда.
Піп його до себе кличе,
П’ятака у руку тиче:
— Рад, що я тебе знайшов.
Йди

В світлій залі повно вчених —
І приїжджих, і своїх.
Дисертацію сьогодні
Захища Панько Пиріг.
Він з трибуни промовляє
Сухуватим голоском:
Довгоносика схрестив я
Зі

Обікрали стару бабу,
Сидить майже гола.
Прийшов сержант міліції
Складать протокола.
Розпитує про злодюгу,
Який він із себе.
— Здоровенний! — каже баба. —
Похожий на

Як почав начальник главку “видавати” анекдоти,
Розсмішив своїх підлеглих, всі іржуть, як ідіоти.
Лиш один стоїть скривившись, треться-мнеться біля столу.
— А до тебе не доходить? —

У саду у падишаха
Для закоханих сердець
Дивну пісню про кохання
Уночі співав співець.
Був і недруг там поетів,
Причаївся в темноті.
А слова лились, іскрились,
Наче

Пішла мати на роботу
Ранесенько-вранці,
А синочок-здоровило
Хропе на лежанці.
Як проснувся, взяв газету.
Дивиться, читає,
Як по світу на орбіті
Космонавт літає.
Що

Не боялася дівулька
Ні лайки, ні бійки.
Закінчила десять класів
На нещасні трійки.
Але в мами є знайомий
В університеті.
— Будеш ти на філософськім
Вчитись факультеті.

Клим Якимові позичив гроші на машину,
Як говорять у народі, виручив людину.
І набрався ж неборака лиха та мороки!
Той Яким не повертає грошей вже два роки.
Клим до нього

Ішла кума зніматися, говорив їй кум:
— Як почнуть тебе знімати, ти шепчи: ізюм,
І роби отак губами, наче п’єш компот.
Вийде в тебе на портреті невеличкий рот.

А тепер кума ховає

У природі має місце
Мішанина всяка.
Подружились на подвір’ї
Кіт і злий собака.
Кіт хвалився-вихвалявся:
— Більш не буду нявкать.
Щоб довір’я заслужити,
Буду тільки

З Езопа

З левицею зустрівшись у гаю,
Свиня сімейку вихваля свою:
— Погляньте-но, які у мене паці!
П’ятнадцять штук,
і гарні всі, як цяці.
А що у вас? Дитятко лиш

Гарні кульки у крамниці
Дід купив онуку.
Сидить хлопчик надуває
За штукою штуку.
Кулька лопне — онучатко
Сердиться, плюється.
Дід ізбоку поглядає
Й нищечком сміється.

Есть ключ воды живой во мне,
Но без истока;
Кипит, шумит во глубине
В душе далеко…

Душе его носить, таить
В тиши могильной;
Ему меня бурлить, мутить
Волной

Пісня

“Ой в’язоньку молоденький,
Чому рано опадає,
Чому по полю літає
Твій листонько зелененький?
Та чи вже ж то роса з неба не спадає,
Чи сонечко землю вже не

Кленовим листям вікна вбрала,
А хату — чарами пісень,
З Сольвейги піснею чекала
І ніч і день, і ніч і день.

Кленове листя буря збила,
В ніч задзвонив об шиби страх,
А