Петро Карманський
Leitmotiv
- Автор: Петро Карманський
Казатиму до вас огненною тоскою
Великим болем ран, закованих в душі,
Тулитись му до вас усею самотою,
Всім смутком чорних дум, що виросли в тиші.
Розгорну сторінки сумної
Finale
- Автор: Петро Карманський
І
Як лилики у тьмі, кружляють наші душі
Над глобом вічних мук, і скорби, і знемоги
І упорчиво ждуть, коли об наші уші
Ударить тайний дзвін останньої тривоги.
Мов невід в
Kennst du das Land?
- Автор: Петро Карманський
Чи знаєте ви край, де вічна тьма неволі
Вергла на скорбний люд полуду сліпоти?
Де з міліонів хат глядить опир недолі
І б’є тривожний зойк: куди і як іти?
Чи знаєте ви сей, забутий
Роздерлось небо, нагайками
- Автор: Петро Карманський
Роздерлось небо, нагайками
Бичують хмари морські хвилі,
І води котяться валами,
Б’ють в беріг і падуть в безсиллі.
І з реву хвиль виходить смута,
Іде на зимні сірі скелі
І
Танець
- Автор: Петро Карманський
На салі гамір, ритм кадрилля
Колише сотню ніг до знуди,
Стиск рук, і шепти, й жар похмілля
Кипить життя, хвилюють груди.
А по кутках батьки дрімають,
Глядять на світла та й
Чогось так сумно
- Автор: Петро Карманський
Чогось так сумно… Повиті млою
Стоять в задумі стрункі тополі,
З вершин Бескиду пливе росою
Вівчарська пісня,— а тут, на долі,
Чогось так сумно-
Чогось так сумно… Посеред
Прощання
- Автор: Петро Карманський
Гайда на коні! Час рушати.
Вже півень кличе, вже зоріє,
На сході млаво зоря тліє.
Гайда на коні! Час прощатись.
Гайда! Гайда! Не слід зітхати…
Весело ж, гай! — ні, нишком,
Ходіть до мене ви, прибиті горем
- Автор: Петро Карманський
Ходіть до мене ви, прибиті горем,
Нещасні діти праці і недолі,
Яким розлився в серці смуток морем,
А в чорні руки в’їлися мозолі.
Я рани ваші орошу сльозами,
Як миром з дивних
Як по літах життя візьмеш
- Автор: Петро Карманський
Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу
І станеш листувать стрічки тих скорбних дум,
То, може, на душі відчуєш зимну кригу
Важкої самоти і незміримий сум…
І, може, аж тоді
Ткаля
- Автор: Петро Карманський
Глибока ніч. Каганчик тьмить,
В печі квилить — студено.
Снується лен, кужіль шипить,
Кружляє веретено.
Коби хоть ще пасмо!
Зсіклись пучки, і кров красить
Червоним багром
Снуюся над морем
- Автор: Петро Карманський
Снуюся над морем. На серце упала
Утомлена смута важкою горою;
Тоска моя кождий твій слід цілувала
Й вертає до мене, залита сльозою.
Снуюся самотній, а біль мене ломить,
Як
Якби знати той сміх
- Автор: Петро Карманський
Якби знати той сміх, що ранить, гей мечом,
І наповнює душу грозою,
Я зайшов би ся весь сатанічним сміхом
І забрав би вам хвилі спокою.
Я скрутив би з наруг замашистий батіг
І
Ходи, мій псе
- Автор: Петро Карманський
Ходи, мій псе! Склонись мені на ноги
І притулись до мене, гей до друга:
Обох нас гне однака скорб і туга,
Обох гризе той сам черв’як знемоги.
Не плач, мій псе! Тобі вона
Coda
- Автор: Петро Карманський
І
О, не гудіть мене, що я співак зневіри,
Що від моїх пісень заносить пліснь гробів,
Не ремствуйте, брати, що я з моєї ліри
Умію викликать лиш тихий плач рабів.
Я син часу,
Ти тямиш сей вечір
- Автор: Петро Карманський
Ти тямиш сей вечір? На горах і скелях
Імла колисала примару задуми,
Здрімнулося море, на змучених хвилях
Хитався наш човен і нісся плач думи.
В віддалі багрились червоні
Як неоперену пташину
- Автор: Петро Карманський
Як неоперену пташину,
Пустили ви мене на волю,
Пустили в світ шукати долі
І полягали в домовину.
І я пішов. Літа минали,
І я зривався все до лету,
Та щораз більше тратив
Чогось так банно
- Автор: Петро Карманський
Чогось так банно… На душу впала
Безмежна скатерть тоски і смути,
І серце багне в тиші заснути,
Як скорбна пісня, що вдаль помчала.
Та годі: місяць поклав на мене
Свої холодні
Avanti
- Автор: Петро Карманський
Розвіяло море сріблястую гриву
І рокотом громів стрясло берегами.
Гей, кинув я берег і пристань дрімливу,
А води казяться і б’ють бурунами.
“Вперед!” — кличе туга. Лопочуть
Фінал
- Автор: Петро Карманський
Смійся, мій смутку, бо світ не хоче
Глянути в пропасть душі поета,
Він відвертає від неї очі,
Як той філістер від мук аскета.
Смійся… Хоч навіть лебедя співом
Виплачеш з серця
Чоло моє побілене журбою
- Автор: Петро Карманський
Чоло моє побілене журбою,
В очах безодня смути і утоми,
Душа пожерта, спалена тоскою,
А в серці сумерк, попіл, рінь і зломи.
Відкіля йду? Куди? Яка химера
Мене вергла в
Сторінка 1 із 5
Тунг сагурнг