Петро Карманський
Епілог
- Автор: Петро Карманський
Пісні мої гіркі, мережані тоскою,
Напоєні слізьми незмірної любови!
Ідете в темний путь, проводжені журбою,
Як вигнанці, що в світ несуть одні окови.
Ох, кілько-то наруг і кілько
Знемігся я життям
- Автор: Петро Карманський
Знемігся я життям, грізний опир одчаю
Приссався до душі, як той страшний поліп.
Стою, як торс журби, дивлюся в даль безкраю
І тужу, як жебрак, що від плачу осліп.
Верхи дрімучих
Забудь мене, дивись байдуже
- Автор: Петро Карманський
Забудь мене, дивись байдуже,
Як я поволі з туги в’яну,
І не питай мене, чи дуже
Ятряться в серці давні рани.
Хіба ти винна, що недоля
Між нас поклала яр розлуки?
Кого
За що тебе скатовано, мій люде
- Автор: Петро Карманський
За що тебе скатовано, мій люде,
І сплямлено невинною кервою?
Чого твої могучі вольні іруди
Придавлені гранітною скалою?
Що ти плекав в душі вогонь Тіртеїв
І не ставав до
Емігранти
- Автор: Петро Карманський
Різьбяреві Михайлові Паращукові
Весна. Вітрець цілує скибу,
Воздух міниться, сонце сяє,
Чабан кладе нову колибу,
Бринить бджола, сопілка грає —
Життя, краса — аж
До другів-поетів
- Автор: Петро Карманський
Підете крізь життя самітні і забуті,
Як хорі жебраки, що блудять під плотами,
Підете навмання — терпіннями окуті —
З великим болем ран, з промінними піснями.
Підете, як сліпці, на
Гей, пристроїв я образ твій
- Автор: Петро Карманський
Гей, пристроїв я образ твій в гірлянди
Блідих конвалій, ірисів і рожі,
І враз з тоскою влив я в черти гожі
Ніжну принаду гордої троянди.
Як до ікони чистої мадонни
Молюсь до
Віють вітри, віють буйні
- Автор: Петро Карманський
Віють вітри, віють буйні,
Деревина гнеться,
Попід хату, попри вікна
Чорний сум снується.
Стук! — І хто там? — Я, твій смуток!
Відчини віконце:
Поворкуєм, посумуєм,
Пок’
Вітай мені, тихе, задумане море
- Автор: Петро Карманський
Вітай мені, тихе, задумане море!
Приходжу до тебе, як вірний до храму,
Коли важка дума його чоло оре
І дух безнадійно зсувається в яму.
Як птах до вирею, душа моя рвалась
До
В тіні пальми в’ються блющі
- Автор: Петро Карманський
В тіні пальми в’ються блющі,
Мірт лицяється до рож.
Цить, серденько, цить, химерне,
Не тривожся, не тривож!
Розспівались соловії,
Сріблом сяє водограй,
Люлі, люлі, скорбні
В моїй душі страшна порожня
- Автор: Петро Карманський
В моїй душі страшна порожня,
Як в зимній келії черця,
І я стою, як придорожна
Стара святиня без жерця.
Престоли давніх божищ впали
І стратили весь чар прикрас,
Цінні ікони
В обіймах винограду заснули
- Автор: Петро Карманський
В обіймах винограду заснули білі бози
І дишуть медовою аромою похмілля,
З дрімучих кипарисів зефір стрясає сльози
І зрошує дрімучі килими трав і зілля.
На склони гір поклались
В годину сумерку
- Автор: Петро Карманський
Заснуло все, лишень часами
Озветься плач трембіти з лугу,
І чорний сумерк йде полями,
Веде за руку скорбну тугу.
Ідуть бліді, німі, спокійні,
Калічать на кремінню ноги
І
Агасфер
- Автор: Петро Карманський
Мов гранітна скала, скаменів в мені біль,
А на віях замерзли пекучі.
Йду, прискорбний, як смерть, серед сумерків піль,
Серед зливи, негоди і тучі.
Задивившися вдаль, в безконечний
В темряві
- Автор: Петро Карманський
Люблю того, що свого Бога лає, бо він
свого Бога любить, бо від гніву свого Бога
загинути мусить.
Ф. Ніцше
Ти знов ідеш, вістінко муки,
У храм страдальця? Кров холоне,
Засну як легіт в сірій скибі
- Автор: Петро Карманський
Засну як легіт в сірій скибі,
Розвіюсь мов рідка імла;
Візьму з собою злидні й болі,—
Оставлю вам самі діла.
І в хвилях скорбі, в хвилях горя,
В тяжких для вас осінніх
Заснуло сонце
- Автор: Петро Карманський
Заснуло сонце. Гора Maggiore
Дрімає в сонній, німій пустелі;
Як саркофаги, сіріють скелі
І заглядають в дрімуче море.
В садах чорніють, мов древні урни,
Повиті млою мовчазні
Народе мій, се ти
- Автор: Петро Карманський
Народе мій, се ти!.. Закаменілий в болю,
Дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан.
Ти все-усе втеряв — зберіг лиш сни про волю
І пам’ять гордих дій та скарб незгійних ран.
А хоть з
...Читаю в книзі твого серця вперто
- Автор: Петро Карманський
Читаю в книзі твого серця вперто,
І раз у раз питаюсь: хто ти? хто ти?
Бо хоч багато в книзі цій затерто,
Яка в ній прірва тихої скорботи!
Так все стоїш мені перед очима,
Як
Ще раз піти на рідне поле
- Автор: Петро Карманський
Ще раз піти на рідне поле,
Бодай на межу доповзти.
І поки б’ється серце кволе,
На наші глянути хрести!
Почути реквієм трембіти,
Яка ховає долю гір,
І над могилами
Сторінка 4 із 5
Тунг сагурнг