Павло Грабовський
Він ходив сумний, як нічка
- Автор: Павло Грабовський
Він ходив сумний, як нічка:
Все вона не йшла з ума;
Нею марив, їй у вічка
Приглядався крадькома.
Позирав щораз в віконце,
Чи не трапиться вона —
Його щастя, його сонце,
Виклик
- Автор: Павло Грабовський
Кругом неволя… гаснуть очі,-
Чого не бачили вони?
Мов той густий серпанок ночі
Повис над миром восени.
Не рушить нас кайдан, ні страта,
На все ми соромно — німі;
Освітній
Напровесні
- Автор: Павло Грабовський
Подмуха цілющий легіт.
Забринів за звуком звук;
Та не вмер зубовий скрегіт,
Не замовкло пекло мук.
Тяжко стогнуть хлібороби:
Брак насущного шматка,
Люта смертність та
Рідний край
- Автор: Павло Грабовський
Дома все тебе дратує,
Порошинка дошкуля;
Хто що скаже, пожартує, –
Втік би зараз відціля.
В самотині сидіть нудно,
Сум росте щодалі більш;
Вийдеш з хати, глянеш — людно,
Стома
- Автор: Павло Грабовський
Тихо, наче у могилі;
Замира душа…
Мої думоньки безсилі
Стома заглуша.
Тільки стука дощ у кришу;
Вітер загува,
Зворушає сумну тишу,
Серце надрива.
Чи ви живі, чи повмирали
- Автор: Павло Грабовський
Чи ви живі, чи повмирали;
Чи я діждусь коли, чи ні,
Щоб клаптик часом переслали
Паперу братнього мені?
Прохав, молив… Що більше вдію?
Хоча б хто на сміх написав…
То все
Вгорі небо, внизу море
- Автор: Павло Грабовський
Вгорі небо, внизу море;
Туга давить через край:
Де подіти люте горе?
Думка думку щораз боре
Про коханий рідний край.
Ти в чужину несеш, човне,
Одинокого пловця:
Моє
Весна, весна
- Автор: Павло Грабовський
Весна, весна… Надворі май;
А в нас лежать сніги;
Панує стужа навкруги…
Весна, весна… а в нас — гай-гай!
Дріма похмуро чорний гай
Та додає нудьги.
Весна, весна… Надворі
...Без шляху
- Автор: Павло Грабовський
Дощ та буря; вечір гасне.
Треба йти, але куди?
Сумно верби кучеряві
Похилились край води.
Я покинув рід коханий…
Лийтесь, сльози! Де знайти
Такий інший? Плачуть верби;
Благання
- Автор: Павло Грабовський
Над усім обладу маєш, –
Вчуй же стогін, прихились,
Правий боже! Чи зламаєш
Ти кайдани ці колись?
Дай нам силу вирвать руки
Із обіймів їх цупких,
Зарятуй від скону-муки,
Я сам під липою сиджу
- Автор: Павло Грабовський
Я сам під липою сиджу.
Журбі нема кінця:
З нудьги на хвилі я гляджу,
Дивлюсь на дно струмця.
Робітникові
- Автор: Павло Грабовський
Роби на других дні та ночі,
На хвилю праці не заспи;
А візьме сум, заплачуть очі —
У чарці горенько топи…
Поки останнього хабітку [1]
Не розметають глитаї,
Поки на
Сучасникові
- Автор: Павло Грабовський
Оце дивлюсь безрадісно на тебе,
Загляну в душу змучену твою —
І несподівано самого себе
В тобі, мій брате, пізнаю!
Ще з пелюшок здобувся ти отрути,
Не бачив навіть радощів
Христос воскрес, прийнявши муки
- Автор: Павло Грабовський
Христос воскрес, прийнявши муки
Від іудейських книгарів;
Та мир підняв би знову руки,
Коли б де страдника уздрів.
В немручім слові правди всюди
Воскрес прибитий до
Борцеві
- Автор: Павло Грабовський
Не трать надій:
Ти згинеш, — слід
Твоїх подій
Розтопить лід
В серцях катів,
Любов натхне
Їм до братів…
Вік промине;
Любов же та
Одним одна,
Що день —
Я не співець чудовної природи
- Автор: Павло Грабовський
Я не співець чудовної природи
З холодною байдужістю її;
З ума не йдуть знедолені народи, —
Їм я віддав усі чуття мої.
Серед ясних, золочених просторів
Я бачу люд без
До Н. К. С. (Такої певної, святої)
- Автор: Павло Грабовський
Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої, –
Вже більше, мабуть, не знайти.
Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить…
А раз зустрінеш
До матері
- Автор: Павло Грабовський
Мамо-голубко! Прийди подивися,
Сина від мук захисти!
Болі зі споду душі піднялися,
Що вже несила нести.
Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
Стогнеш сама у журбі;
Хай я в
Не кажи, що без кохання
- Автор: Павло Грабовський
Не кажи, що без кохання
Твої літа проминуть,
Що дівчачі почування
Марно в серденьку заснуть…
Що пригоди, смутки, втрати
Тобі випали самі,
Що твій жереб — помирати
В
Рідний краю
- Автор: Павло Грабовський
Рідний краю! Чи забуду
Я святі слова оці.
Ні, тебе кохати буду
І в терновому вінці.
В твоїм світлі, як у раю,
З твоїх джерел щастя п’ю;
Тільки гірко, як згадаю
Сумну
Сторінка 5 із 11
Тунг сагурнг