Павло Глазовий

Садівник під деревину
Гній кладе і воду ллє,
А вона в ясну годину
Золоті плоди дає.
У поета-гумориста
Все виходить навпаки:
Він плоди дає, а критик
Збоку кида

Перукар Панаса підстригає й бриє.
— Ну ж і шия, — каже, — усім шиям шия. —
А Панас радіє: — Добру шию маю,
Бо щодня тренуюсь, гирю підіймаю.
Перукар скривився: — Краще вже мовчи

Ми із кумом не полюєм третій рік,
А про те – він геніальний чоловік.
Хоч ружжьо своє продав уже давно
І говорить : «Да нащо мені воно?

Реєструй та доглядай, та бережи-
Ну

— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, —
Що у Києві на стінах почепили дошки

“В цім будинку жив художник”,
“В цьому жив письменник”?

А ось я живу на світі, скромний Гнат

Умовля свого сусіда скупий Опанас:
— Покуштуйте огірочки, вони гострі в нас. —
Той спідлоба поглядає, дметься і сопе:
— Краще буду їсти сало, хоч воно й тупе.

Походжає зоопарком
Сторож Филимон
Там, де рядом розмістились
Беремот і слон.
Над слоном висить табличка,
Що розповіда,
Скільки він продуктів різних
За добу з’їда:

Де ж та правда?
Жила колись на Вкраїні
Легендарна жінка —
Геніальна поетеса
Леся Українка,
їй лиха дісталась доля:
Мучилась, хворіла
І ще зовсім молодою
В муках

Учителька в другім класі хлопчика питає:
— Скільки татко твій за місяць грошей заробляє?
— Вісімдесят карбованців,— відповів Аркаша.
— А як ділить між собою їх родина ваша?
—

Кучерявий парубійко
Став фантазувати:
— Знайду собі таку жінку,
Як у мене мати.

Щоб такий же був характер,
І така натура,
І таке було обличчя,
І така ж

Ішла кума зніматися, говорив їй кум:
— Як почнуть тебе знімати, ти шепчи: ізюм,
І роби отак губами, наче п’єш компот.
Вийде в тебе на портреті невеличкий рот.

А тепер кума ховає

Хіба можна так жорстоко карати людину?
Дали Марку десять років за одну рибину.
За рибину — десять років не бачити світу!
Він любив ловити рибку. Дістав динаміту.
Кинув з мосту два

Міліція «Запорожця»
На шляху спинила
І покликала до себе
Дядька-здоровила.
Дали дихнуть у пробірку —
Не п’яний неначе.
— А чого ж машина ваша
По дорозі скаче?
Ви

Про концерт розповідає дружині Мартин:
— Оце вчора в телевізор бачив, балерин.
Всі тоненькі та худенькі, не такі, як ти.
А тобі ж іще немає навіть тридцяти. Жінка злиться:
— Що

Заснувався тихий вечір голубим туманом.
Гомонять пенсіонери під старим каштаном.
— От раніше,— перший каже,— люди були бідні,
А траплялися не часто серед них бездітні
Тож, бувало,

Як зібралися в неділю гості до Панька,
Панько п’яний на коліна посадив синка
Та й промовив жартівливо: — Що воно за біс?
Мої в тебе, синку, очі, мій у тебе ніс,
А ось вуха в тебе,

Ой вариться самогонка
В чулані в Остапа.
Вже накапало три пляшки
І в макітру капа.
Самогонник нюха зілля,
Чи то не водиця.
Сірничка в макітру сунув:
Чи воно ж

Приключилась ця пригода у лиху годину,
В чорні дні, коли фашисти вдерлись на Вкраїну.
…Їдуть разом у вагоні офіцер дебелий,
Гарна дівчина, бабуся і хлопчак веселий.
У тунель

У мами настрій добрий.
Як не радуватись тут?
Вже її синочок Рома
Місяць ходить в інститут.
Навіть сам директор школи
їй сказав: — Вітаю вас!
Наш же Рома ледве-ледве

З чорного гумору

Синок родився у Мартина.
Минає рік — мовчить дитина.
Лише коли минуло два,
Найперші мовило слова.
Сказало «мама» —
вмерла мама.
Сказало

Зібралися якось гості в Козолупа Мини,
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу, взяв за руку тітку
І пустився вибивати громову чечітку.

Раптом