Павло Глазовий

До папуги в зоопарку
Підійшов гусак.
— А чого це ти, — питає, —
Зажурився так?
І чому у тебе, друже,
Голова в бинтах?
— Ех, — сказав йому папуга, —
Ти щасливий птах

З Езопа

З левицею зустрівшись у гаю,
Свиня сімейку вихваля свою:
— Погляньте-но, які у мене паці!
П’ятнадцять штук,
і гарні всі, як цяці.
А що у вас? Дитятко лиш

Гарні кульки у крамниці
Дід купив онуку.
Сидить хлопчик надуває
За штукою штуку.
Кулька лопне — онучатко
Сердиться, плюється.
Дід ізбоку поглядає
Й нищечком сміється.

Повернувся з річки татко,
Погукав Павлушку,
Посідали, чистять рибку,
Щоб зварити юшку.
— Що це, татку, у рибині —
Схоже на пшонинку?
— То ікра, її не треба
Викидати,

На цвинтарі труна свіжа
Стоїть біля ями,
А оратор промовляє
Сумними словами:
— Ми голови схиляємо
Біля домовини.
Вмер професор, славний вчений,
Доктор медицини,

Хлоп’ятко їсть ковбаску,
По крихітці куса.
— Чом докторською зветься
Ця мокра ковбаса?
— Свинячих,— каже батько,
— Не вистача кишок,
Так хтось кишки придумав
Робити з

Вихваляється у сквері
Чадом своїм тато:
— Ще й п’яти немає років,
А почав читати!
— Юринда,— промовив дядько,
Схожий на барило. —
Забивають баки змалку,
То й росте