Павло Глазовий

Прибув на ферму кандидат
Вивчать годівлю поросят
І вже прискіпався до Варки,
Старої, доброї свинарки:
— Привіз вам п’ять своїх брошур
А їх погриз голодний кнур.
Ви тут

Не боялася дівулька
Ні лайки, ні бійки.
Закінчила десять класів
На нещасні трійки.
Але в мами є знайомий
В університеті.
— Будеш ти на філософськім
Вчитись факультеті.

Жили собі, поживали Улита й Микита.
Росла у них гарнесенька доня Маргарита.
Раз Микита і Улита з дуру завелися
І до суду розлучатись разом подалися.
Прочитав суддя заяву та й пита

Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного,
Якось випив у буфеті коньяку міцного
І промовив: — Безподобно! Отрицать не можна.
Це божественний напиток, но ціна — безбожна

Три машини біля двору різко зупинилися.
Із машин мужчини вийшли, дідові вклонилися,
Привітались та й питають:
— Як ви поживаєте?
Заглядаєте до клубу? У кіно буваєте?
— Та

Знайшла ворона
Глечика з водою.
На вінця сіла,
Ткнулась головою –
І добре ж бачить,
Що вода там є,
Але до неї дзьоб не дістає.
Ворона трохи дзьобом повертіла,

У квартирі завбуфетом
Дзенькнув телефон.
— Я вас слухаю, — хазяїн
Пробурчав крізь сон.
А із трубки голос чути:
— Якщо не секрет…
Чи збираєтесь ви скоро
Відчинять

Зайшов Мусій у ворота, хилиться од вітру. 
— Оце на

Повернувся бравий хлопець
З армії додому
Та й розказує про службу
Дідові старому.
— Не страшний ніхто нам, діду!
Маємо ракети
Ті, що ціль накрити можуть
На краю

Просить дядько в ресторані:
— Принесіть котлету. —
А йому офіціантка
Тихо каже: — Нєту.
— То давайте хоч салату
Або вінегрету. —
А йому офіціантка
Знову каже: — Нєту.

Жінка скаржиться сусідці, гудить чоловіка:
— Тільки й знає, що про рибу без кінця базіка.
Де він бродить? Може, ходить до якоїсь Христі,
Підшукав десь, безсоромний, рибоньку в

Син-школяр читає книжку. —Тату, таточку! — гука. —
Ось написано тут байка. Це матерія така?
— Ні, то вірш, в якому можна нісенітниці знайти,
Що свиня балака з дубом, як оце зі мною

Виступав приїжджий лектор
На колгоспній сцені.
А слова були у нього
Мудрі все та вчені:
— Адекватно — дедуктивно
— Ерго — апріорі —
Ірреальний — консеквентний —

Розмовля високий дядько з продавцем Наумом,
Потрясає перед носом дорогим костюмом:
— Як купляв, тоді здавалось, ніби річ хороша,
А тут в штанях одна довша на четверть холоша. —

У Матвія Гризуна двір є і садиба.
Він по дворищу своїм, мов куркулик, диба.
Очі жиром запливли, потонули в салі.
Тільки й бачить власний тин і нічого далі.
Уночі він задріма на

Подивились фільм заморський чоловік і жінка.
Жінка вийшла схвильована:
— Оце так картинка!
Як уміють за кордоном жінок цілувати!
Збоку глянеш — їй же право, аж холонуть п’яти.

Подивилась фільм заморський
Ельза Ковбаса
Та й розказує сусідці:
— От де чудеса!
У старого чоловіка
Жінка молода.
Їй життя таке, конешно,
Швидко набрида.
Уночі в

Цілий рік студент провчився
Майже без просвітку
Та й приїхав відпочити
До батьків улітку.
Вклала мати сина спати
З дальньої дороги.
— Глянь-но, що він, — каже батько,

Клим Якимові позичив гроші на машину,
Як говорять у народі, виручив людину.
І набрався ж неборака лиха та мороки!
Той Яким не повертає грошей вже два роки.
Клим до нього

— Запам’ятайте, — каже вчитель, — що архаїзми — це слова,
Які до того застаріли, що їх ніхто вже не вжива.
Які ти знаєш архаїзми? — спитав він Бублика Петра.
А той задумавсь на