Олександр Пушкін

КАПІТАНСЬКА ДОЧКА

1833— 1836

Бережи честь змолоду.

Прислів’я

РОЗДІЛ I

СЕРЖАНТ ГВАРДІЇ

— Був би гвардії він завтра ж капітан.

— То непотрібна річ; хай в

Засохлу квітку між листками
Забуту в книзі бачу я;
І ось вже мріями-думками
Душа сповняється моя:

Ти де цвіла? коли? весною?
І чи цвіла там довго ти?
Чиєю зірвана

Засохлу квітку, бездиханну,
Забуту в книзі бачу я.
І через знахідку неждану
Душа хвилюється моя.

Де квітла? Влітку чи весною?
Чи у осінні холоди?
Чиєю зірвана

Перед гробницею стою,
Склонивши голову свою…
Все спить навкруг; лише лампади
Блищать у пітьмі золоті,
Стовпів осяявши громади
І давні прапори святі.

Під ними спить

Чудова роза є: вона
На диво світлої Кіфери
Цвіте, і пишна й вогняна,
Під ясним поглядом Венери.
Кіфері не страшний мороз,
Пафосові — зими погроза…
Блищить серед хвилинних

РУСАЛКА

БЕРЕГ ДНІПРА. МЛИН.

М е л ь н и к і й о г о д о ч к а.

М е л ь н и к
Отож усі ви, молоді дівчата,
Усі дурні. Якщо вже підвернувся
Вам чоловік завидний, не

Хто бачив край, де розкішшю природи
Оживлені діброви і луги,
Де весело шумлять і грають води
І пе́стять тихомирні береги,
Де на узгір’я, посланці негоди,
Не падають похмурливі

Пробач, мені ще важко осягти,
Що я тебе ревную не по праву.
Мені ти вірна. Чом же любиш ти
Лякати раз у раз мою уяву?
Чом хочеш бути милою для всіх
І кидаєш, закличний і

Кохання мова балаклива
В одвертій простоті своїй,
Неначе проза недбайлива,
Тебе дратує, друже мій.
Але чарує серце діви
Солодкозвучний Аполлон;
Їй любі лагідні мотиви
І

Красуне, не співай мені
Грузинські наспіви печальні:
Нагадують твої пісні
Про інші дні, про берег дальній.

На жаль, нагадують мені
Твої жорстокі, довгі співи
Про ночі в

Все в ній гармонія, все диво,
Все пристрастям чуже земним;
Вона покоїться стидливо
В краси величчі крижанім;
Вона круг себе поглядає:
Суперниць, подруг їй нема;
Красунь

Художник-варвар напівсонний
Картину генія чернить,
Щоб свій малюнок беззаконний
На ній безглуздо притулить.

Та згодом ветхою лускою
Ці чужді фарби опадуть:
І риси генія з

Не буду я тужить по розах,
Зів’ялих ранньої пори;
До серця й виноград на лозах,
Що в гронах визрів край гори,
Краса долин, що тішить зори
Під осінь, повну

РУСАЛКА

Сцена 1. Берег Дніпра. Млин
Сцена 2. Князівський терем
Сцена 3. Світлиця
Сцена 4. Дніпро. Ніч
Сцена 5. Дніпрове дно
Сцена 6. Берег

БЕРЕГ ДНІПРА.

Верталась ти в отчизну дальню,
Краї лишала голубі,
В годину пам’ятну й печальну,
Я довго плакав при тобі.

Тебе мої холодні руки
Хотіли вдержать хоч на мить
І хвилю чорної

ПАННА-СЕЛЯНКА

Хороша, Душенько, у всіх ти убраннях.

Богданович.

В одній з віддалених наших губерній був маєток Івана Петровича Берестова. Замолоду служив він у гвардії, вийшов у

“Маленькі трагедії” — збірка О.Пушкіна, складається з творів:
• “Скупий лицар”;
• “Моцарт і Сальєрі”;
• “Кам’яний гість”;
• “Бенкет під час чуми”.

СКУПИЙ

Миліший квіт осінніх днів
Розкішних первістків полів.
Він роздуми журби легкої
Живіше збуджує у нас.
Так інколи розлуки час
Живіший зустрічі

Петербурзька повість

Передмова

Пригода, описана в цій повісті, основою має собі дійсність.
Подробиці поводі запозичено з тогочасних журналів.
Цікаві можуть звіритись,

Не прикидайся, друже мій,
Супернику широкоплечий:
Тобі звук ліри не страшний
І томні елегійні речі.
Дай руку: не ревнивий ти,
Я звик у лінощах цвісти,
Твоя красуня розум