Микола Руденко
Шлях до себе
- Автор: Микола Руденко
Немає шляху отакого крутого
Ні в темному морі, ні в хмарному небі,
Як та безконечна терниста дорога,
По котрій я сам продираюсь до себе.
До себе не в хату — до себе у
...Жайворон
- Автор: Микола Руденко
Іще тоді, коли хлоп’ям малим
Я розпочав ловити слово віще,
Щоб втиснути його в кільце із рим,
Не знаючи, роблю оте навіщо, —
Іще тоді, із босих підошов
Виймаючи скабки біля
З нічого світ творився
- Автор: Микола Руденко
З нічого світ творився, із нічого
В душі моїй народиться рядок.
А потім випурхне — і замість нього
Лишається на серці холодок.
І так самотньо стане, так тривожно,
Неначе світ
Чудуюся, коли згадаю те
- Автор: Микола Руденко
Чудуюся, коли згадаю те,
Як починав і як скінчити мушу.
Не знаю, чи вмирає, чи росте
Той світ, де плуг підняв цілинну душу.
Не знаю також, що то був за плуг.
Та добре бачу:
Ні перші, ні останні ролі грати
- Автор: Микола Руденко
Ні перші, ні останні ролі грати
Не хочу ні у снах, ні наяву.
Замкнув себе за ребра, мов за грати, —
І так тепер живу.
На те, що нині діється довкола,
Ув’язнений поете, не
Кривда
- Автор: Микола Руденко
Десь, може, в Африці, а може, в Україні,
У затінку від пальм чи то від колосків
Серед дівочих мук в німому голосінні
Почули зорі скаргу із віків.
Світила бачили, як рушили
...Так просто все
- Автор: Микола Руденко
Так просто все: напишеш каяття —
І роздобудеш право на життя.
Лише десяток слів чи, може, фраз —
І все вчорашнє вернеться нараз.
Дерева й квіти в іскорках роси,
Та за
Безмежність бачити не можна
- Автор: Микола Руденко
Безмежність бачити не можна.
Але й обмеженість на око
Так давить, що клітина кожна
Бунтує і щемить жорстоко.
Ці стіни тиснуть, мов лещата,
На груди сунуться зловісно.
Душа
В Донецьку
- Автор: Микола Руденко
Для чого? Можливо, заради прощання
Мене повернула година остання
На землю, з якої для рим і думок
Життя мого витік нерівний струмок.
І що це за фокуси, що це за жарти?
Я
Цибулина
- Автор: Микола Руденко
Біля брами тюремної, мила, не плач —
Не розтопиш сльозою цеглину…
На Великдень мені передав наглядач
Твій дарунок — просту цибулину.
Як ти знала, що тут, серед випарів
...Люблю людей
- Автор: Микола Руденко
Люблю людей. Але моя любов
Клубком кривавим запеклась у грудях.
Оглянуся — і помічаю знов:
Чогось істотного бракує в людях.
Так мало непогорблених, прямих,
Окрилених високою
Я визрів і прозрів
- Автор: Микола Руденко
Я визрів і прозрів — мені нема неволі
І слово не вмира на зімкнутих вустах.
Душа моя живе, неначе вітер в полі, —
Крилатим немовлям шугає по світах.
Я бачу крізь сонця — я так
...Хтось жорстокий
- Автор: Микола Руденко
Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне
І намацає серце, і душу мою
Непоквапно штовхає у полум’я чорне,
І гойдає чи в пеклі, чи десь у раю.
А відпустить — і знов я навчаюсь
...Ночі мої, зачаровані ночі
- Автор: Микола Руденко
Ночі мої, зачаровані ночі!
Відгомін в лузі дівочих пісень,
Третіх півнів заклинання пророчі —
Ті, без яких не народиться день.
Сонце не зійде, бузок не розквітне,
Косами не
Визнання
- Автор: Микола Руденко
Довго я виходив із війни,
Пробивав духовне скам’яніння.
Вірші давніх літ…
А де ж вони?
Бракувало щирості й уміння.
Щирості?.. Напевне це не так.
Це мені, сказати б не по
Татарин
- Автор: Микола Руденко
Ніби душу лікую від давніх ошпарин —
Років сорок це лихо забути велю:
У багнюці конає побитий татарин,
Його руки мотуззям зап’яті в петлю.
Я не знаю за віщо дядьки завелися
...Поезія - не жарт
- Автор: Микола Руденко
Поезія – не жарт…
Вона —
Це теж космічна битва.
Вона і мати, і жона,
Присяга і молитва…
Є тіло, розум і душа —
І все це прагне руху.
Поезія для нас лиша
Живі
Із окопних часів, із важких лихоліть
- Автор: Микола Руденко
Із окопних часів, із важких лихоліть,
Не зумівши миритись на хлібі легкому,
Я дерусь по драбині, що в грудях стоїть,
Хоч високих щаблів і не видно нікому.
Десь там птахи
...Якби ж то серце спокійніше мати
- Автор: Микола Руденко
Якби ж то серце спокійніше мати,
Щоб не бентежили передчуття
Та не ввижалась напівмертва мати
І голодом заморене дитя.
І де б оте не сталось — через душу
Вони, як тіні,
Добре, що є ці столи між дубами
- Автор: Микола Руденко
Добре, що є ці столи між дубами, —
Там, де біжить прохолодний струмок.
Хтось тут, поставивши кошик
з грибами,
Відпочива від казенних думок.
Хтось тут зненацька пізнає, що
...Сторінка 9 із 14
Тунг сагурнг