Микола Петренко

— Возить такого далі — честь мала!
Пегас затнувся, заіржавши гірко,
І витрусив поета із сідла…
Напевно, прочитав останню збірку.

Написав поет поему
(Міг би, міг би і роман!)
На одну сильненьку тему,
І герой там — Дон Жуан.

Там така любов гаряча,
Сексу вдоволь там було!..
Ну а вдома жінка

Чи ви чули втішні крики:
«Я великий!.. Я великий!..» —
Це під вечір (в цім секрет!..)
Міряв власну тінь поет…

Запраглось самоти… Куди піти — не знаю:
За кручі, на ставок, до річки чи до гаю?..
Та колос внутрішній утерся до балачки:
— Там скрізь народу тьма! Облиш блюзнірські жарти!
Як

Допивши смачно келиха,
Спить критик Гавгавгав:
У склянці штучна щелепа,
І окуляри зняв…

Це все не мало б значення,
Та в опівнічний час
Підкрався лірик,
Свячений
Тим

Одне й те саме крутить, знай,
Лишень замов — готове ментом!
Йому хоч голову зрубай —
Ще кращим буде рецензентом…

Вникаю в суть поем незвичних:
Ну як, усе ж, вмістили ви
В систему образів величних
Макетик міні-голови?!

На тихім березі Дніпра
Компанія відпочивала. —
Там, де общипана, стара
Самотня яблуня стояла.

Від неї тіні — куций шмат,
А сонце — як скажене пряже!..
Там примоститись

— А це по кому бемка дзвін?
— Поет… Ще вчора був здоровий…
Та — впав на полі слави він —
Під тягарем вінків лаврових…

Останнім часом в поетичній практиці розкошують терміни на зразок: антипоема, антигерой, антисвіт, антия, антилогіка… і т. д.

На цікаву антитему
Молодий анти поет
Написав антнпоему.

Ти й справді виписався, бачу,
Ти вичерпав себе до дна,
Бо цю нову твою невдачу
Вже й навіть критик обмина!..

Притомився твій Пегас,
Вже й оброку дати час.
Поспішив поет на склад,
І приніс мішок… цитат.

— Тепер хоч, коте, добре поїси:
Украв тобі із бази ковбаси!..
Та кіт лишень скраєчку полизав:
— Таку — їж сам!

— Із творчим ритмом, — скарживсь Гриць, — біда:
Біологічний ритм не співпада.
І тонус емоційний теж не в ногу,
Пік розуму також не слава богу…

Чим втішити Грицька? Хіба

Ось тепер ти знаменитий:
Тричі критиками битий!

Від щастя оп’янів Лука:
— Де витверезник тут? — гука.

Не критик він. Він — богомаз:
Із вас ікону зробить враз.

В однім-єдинім екземплярі
Живе на світі опус ваш —
А вже в редакції сказали:
— Ще б треба зменшити тираж!..

А в цього лірика — жнива:
Мах-мах — вже й твори уготовані,
Їх віршами не назива,
А так лиш — «вироби віршовані»…

Чортам по продавав душі,
Не бив Люциперу поклонів, —
А жив, неначе на межі
Пекельних і земних законів.

Чень, у душі є вдосталь струн,
Щоб грати: богу, дідьку, бісу.
«Я