Микола Петренко

Приїхав у місто сучасне дивак
З якогось там царства глухого,
В кишені він мав нерозмінний п’ятак,
А більше, звичайно, нічого.

Приїхав у місто, де все на виду,
Приїхав, не

Не знаю дороги, якою іти,
Зорі провідної не бачу.
Для вірша загибель — це ясність мети.
Сам правди шукай, мій читачу…

Ким ми стали, сліпі поторочі,
І який нас чекає кінець?
Зголоднілі,
Вже й бринзи не хочем,
Якщо треба доїти овець.

Три тижні у місяць гуляє Степан,
За тиждень четвертий виконує план.
Гадаєте, люди, біда з тим Степаном?..
А я от гадаю, що більша — із планом.

Біля хати і в хаті —
Скрізь нестатки трикляті
Обсідають пороги.
Радять друзі губаті
Чорту душу продати, —
Та й чорти нині вбогі…

(Притна-жарт)

Мчав міжгір’ям злодій, гнав коня:
Хай дурна погоня догани!..
Об граніт кресала дзвінко сталь,
Та… — в підкові обламавсь вухналь.
А підкова в гоні

Вже грішники — не модні:
Куди не глянь — сьогодні
Кругом самі святі
Де юре і до факте…
Лиш помічаєш раптом:
Якісь вони не ті…

(За народними мотивами)

Дівка — ну й вродлива ж! — Муся
Привела свою бабусю
До лікарні: мов на зло,
Щось у грудях запекло…

Прочиняє двері:
—

(Уявна зустріч)

Випав шанс обнять посаду —
Кличе совість на пораду,
Бо спокуса хоч велика —
Є маленька заковика:
Треба, щоб звільнить дорогу,
Другові підставить

Ще позавчора був яйцем,
Учора грівся під крильцем,
А от сьогодні:
— Кукуріку!
Я сам цей світ буджу одвіку!..

Це зведення роздумів стільки несе,
Несуть стільки висновків звіти:
Статистика знає, напевно, усе!
Та як же уміє таїти…

(Студентський жарт)

По алеї парку ходять двоє.
Випадково я підслухав їх:
— Ладен все зробить для тебе, Зою:
Хочеш — груди розірву надвоє,
Серце покладу тобі до

Гриць купив прекрасну «Ладу».
Сів за руль. Дружина — ззаду:
Також — Лада, мила, славна.
І — як, певно, звикла здавна:
— Ключ!..
Заводь же!..
Їдем прямо!.. —
Щедро сипле

(Жарт)

Старенький Коник-стрибунець
До себе кличе сина:
— Я знаю — близько мій кінець,
А ти ж іще дитина…
То вислухай, що я пізнав
В житті на довгій ниві:
Я

Стоять он без палива «Нива» і «Дон»,
І в тому не наша вина.
Бо ж паливо те повезли за кордон —
Щоб там закупити зерна…

— Тепер не буду я товстіти більш,
Є древній спосіб для направок скорих:
«Поснідай сам,
Обід із другом з’їж,
Вечерю ж хай з’їда за тебе ворог!..»

Минає час… І справді схуд

(Виняток)

Павло на похмілля біжить до криниці:
Води крижаної — бо ж палить!.. — напиться.
Та лиш перегнувся з відром за цямрину —
Уздрів у воді п’яну пику огидну.

(Байка-жарт)

Спіймали щуку хлопці у ріці
Та й принесли на кухню в шаплиці.
А принесли —то стали мудрувати,
Як щуку ту найкраще зготувати?
Один кричить щосили:
—

Залишившись без сінця,
Вовку заздрила вівця:
Стала б вовком — то вона,
Певно, з’їла б чабана!..

Не зав— лиш зам. Але солідний зам.
І як гніздо узявся будувати, —
То будував, звичайно, вже не сам:
Сам лиш казав, де списувать та брати.

Ось фонди ті, що наче «для села»,
А